В Україні, найімовірніше, народилася нова політична зірка. Це грубий, прямолінійний 58-річний колишній ветеринар, який вдягається у костюми, що на ньому не сидять, і майже не посміхається. Проте протягом останніх двох місяців Олексій Данілов, секретар Ради національної безпеки та оборони, став найбільш палким голосом реформ та справедливості.
Поки рейтинги президента Зеленського падають, а його уряд намагається подолати проблеми зростання смертей від COVID-19, браку вакцин, економічного спаду і відсутності ознак завершення війни на Донбасі, Данілов став тим чиновником, який почав ефективно проговорювати суть того, що хочуть досягти, і результатів з ключових питань, які бентежать українців.
Майже кожного тижня Данілов бере участь у високорейтинговому ток-шоу, де говорить про олігархів у країні, незаконну приватизацію, махінації російської «п’ятої колони» в Україні та «зрадницькі» голосування у парламентах минулих скликань. Він також підживлює свої появи у ЗМІ за допомогою ширших коментарів, як тоді, коли він, наприклад, закликав студентів та викладачів не голосувати за кандидатуру дискредитованого колишнього спікера парламенту Володимира Литвина на посаду ректора Київського національного університету або коли нещодавно висловив думку, що англійська повинна замінити російську як другу мову в Україні.
Новоявлена медіа-слава Данілова не базується на якійсь конкретній владі чи повноваженнях, як він себе намагається завжди зобразити. Його посада секретаря РНБО є, врешті-решт, здебільшого дорадчою та адміністративною. Вплив Данілова виходить безпосередньо з рішення Зеленського спробувати оживити Раду нацбезпеки, щоб розв’язати низку чутливих питань, що трактуються як загроза національній безпеці.
Згідно з Конституцією України, РНБО є «координаційним органом… при президентові України», який «контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони». Членство у РНБО переважно визначається президентом, але серед них повинні бути прем’єр-міністр та міністр внутрішніх справ, а також міністри оборони та закордонних справ, яких на посади призначає президент.
За понад 25-річну історію, РНБО здебільшого зосереджувалася на зовнішніх загрозах та зазвичай скликалася, щоб показати національну єдність у часи зовнішніх криз. Коли йшлося про внутрішню політику, вона зазвичай залишалася поза процесами.