У моєї мами є подруга. Ось виносила вона якось непотріб на смітник. А там безхатько… Ну вона викинула пакет і пішла додому. Весь тиждень ходила на роботу – безхатько сумував біля сміттєвих баків в картонному ящику з-під холодильника (зима, холодно).
У суботу привезли їй новий кухонний стіл, а старий поставити нікуди (чоловіка немає). «Витягну стіл в під’їзд, закрию двері, покличу безхатька, попрошу нехай винесе на смітник»,- подумала жінка. Так і зробила. Піднявся безхатько, схопив стіл в оберемок і виніс! Вона йому дає 20 грн. (типу на пляшку), а він піднімає очі:
– Можна мені гарячого чаю з шматочком хлібчика? Ви не бійтеся, я там на підвіконні посиджу почекаю.
Зробила подруга чай і бутерброд з маслом і ковбасою, налила в тарілку гарячого борщу зі сметаною. Винесла, а сама за двері шусть і у вічко дивиться. Поїв безхатько, повертається в бік дверей і тихо каже:
– Спасибі вам. Бог все бачить! – та пішов…
Так і ходила вона на роботу і підгодовувала нового знайомого.
А одного ранку йде, а його немає, і ввечері немає, і на наступний день немає!
«Де ж він? Може в інший двір подався?». Обшукала всі двори – немає. А на серці тривога і все тут …Знайшла вона його в лікарні (світ не без добрих людей). Побитий, голодний, брудний, а як її побачив, то очі аж засвітилися! Життя в них прокинулося!
– А я Вас і не чекав. Тільки сподівався і вірив! Мене Сергій звуть. Вибачте, напевно незручна ситуація. А Вас навіть пригостити нічим не можу, зводити нікуди …
– Дурень ти, Сергій! Пригостити, зводити … Я жити без тебе не можу!
З лікарні забирала його подруга. Йшли вони поруч. Сергій тримав її за руку занадто міцно – раптом це все сон і вона зараз зникне?
Минуло вже 19 років. У них є діти. Свій бізнес. Дві машини, 5-ти кімнатна квартира, дача з басейном. А він все так само міцно тримає її за руку – а раптом вона зникне?