Одного разу, коли я прибирала у будинку, знайшла золоте колечко. Я не знала чиє воно та стала обдзвонювати всіх жінок, які пиходили до нас у гості.
Виявилося, що аж дві жінки губили свої колечка саме у нашому будинку. Попросила описати їх, як воно виглядало. Одна з них – це дружина колеги чоловіка, друга – моя сестра. Коштовність вони так і не змогли описати, але стверджували, що згуба належить їм.
Довго думала та вирішила здати колечко у ломбард. На отримані гроші ми з сім’єю поїхали на вечерю у ресторан. Навіщо здала – сама дотепер не розумію. Через тиждень прийшла зовиця.
– Я за колечком. – сказала мені Світлана.
– Я ж тебе питала, чи ти не губила колечко.
Я не могла подумати, що вона у присутності чоловіка не могла мені сказати: “Так, це моє колечко”. Світлана пояснила:
– Це колечко не від чоловіка. Я його в кишені носила. З дому виходила, на пальчик одягала, а коли поверталась додому – знімала. Віддай мені його.
Світлана простягнула руку, а я у відповідь розвела руками. Пізно уже, треба було відразу зізнаватися. Чесно розповіла їй про ломбард та надалі порадила не брати такі подарунки від сторонніх чоловіків. Світлана образилася на мене.
Я думала, що Світлана заспокоїлась і вже забула про нашу розмову. Згодом у нас з чоловіком народилася дитина і я пішла в декрет. На рочок дитини чоловік запросив свою маму і Світлану з сім’єю . Ми сиділи за столом, говорили, сміялися.
Коли я подавала торт з кавою, то побачила, що Світлана щось нашіптує моєму чоловікові. Він засмутився і відразу вийшов в іншу кімнату, я вийшла слідом і побачила, як він риється у моїй сумочці. Не встигла обуритися, як чоловік витягнув з неї колечко з запискою: “Вітаю з першим рочком нашого синочка”.
І тоді я зрозуміла, що це зробила Світлана. Я почала розповідати чоловікові про той випадок, коли я продала кольцо Світлани, подароване їй незрозуміло ким.
Чоловік не став мене слухати, на наступний день зібрав речі і покинув мене. Я пропонувала Світлані, що я поверну їй гроші за прикрасу, просила її, щоб вона розповіла всім правду. Але вона тільки сміялася і казала, що я сама винна.
Так ми з чоловіком розлучилися. Після розлучення, він зробив експертизу і платить аліменти та деколи забирає синочка до себе. Мої пояснення слухати він відмовляється. Вважає, що раз син від нього, то це не доказ моєї вірності.
Я сто разів пошкодувала, що тоді так вчинила. Ось так, граючись, Світлані получилося зруйнувати чужу сім’ю. Хоча тоді, я також могла здати Світлану, зруйнувавши її шлюб. Але я цього не зробила.
Я зрозуміла одне, що всі наші вчинки мають наслідки. Не знаю як саме, але Світлані її підлість обов’язково відгукнеться.