Зараз у такі непрості часи, можливо, багато жінок і не зрозуміють мене та мого життя, але я дуже хотіла б вилити душу вам, щоб отримати якусь слушну пораду, або підтримку.
Я вийшла на пенсію два місяці тому. Робота у мене була хороша, вона мені подобалася, а це буває не у всіх, але на заслужений відпочинок вирішила піти вчасно, втомилася за всі ці роки, та й часи зараз такі не прості в країні та світі, що я вирішила краще сидіти вдома. Хотіла зайнятися своїми улюбленими справами, на які ніколи не вистачало часу у мене. Завжди мріяла, що вийду на пенсію і буду цілими днями займатися рукоділлям, гуляти, відпочивати в парку, гостювати у своїх дітей, робити те, що захочеться і відпочиватиму вже більше.
І ось, я два місяці вдома. Ви думаєте, я хоч щось змогла зробити із задуманого мною? Як би не так! Мій коханий чоловік з поступливого чоловіка перетворився на звичайного домашнього наглядача. Постійно придумує мені якісь незрозумілі страви, які вимагають тривалого процесу приготування.
Ну, розумію там іноді попросити щось смачненьке приготувати, якусь його улюблену страву, адже я й сама люблю з’їсти щось смачненьке. Але кожен день – це просто перебір вже. Раніше я за ним такого не помічала ніколи. Він практично все життя пропрацював на керівних посадах. Я розумію, що він звик роздавати вказівки скрізь і всім. Але це вже залишилося в минулому. Чого заради він вирішив, що тепер я повинна догоджати тільки йому? Таке враження, що чоловік думає, якщо я сиджу вдома, то маю весь свій час присвячувати йому.
Кожен наш вечір закінчується вигадуванням для мене роботи на завтра, яку, таке враження, чоловік вигадує мені кожен попередній день. Чоловік починає відкривати інтернет і вишукувати в ньому страви, які мені потрібно приготувати завтра. Раніше, коли він працював, таких проблем з ним ніколи у мене не було, якось було все по-людськи, він розумів, що я втомлююся, тому їли завжди те, на що у мене вистачало часу приготувати. Повертаючись, додому після роботи, чоловік спокійно мив руки і сідав вечеряти те, що було вже приготовлено і завжди був вдячний мені за турботу. Ніяких завдань він мені не ставив зовсім. Їв те, що я приготувала. І ніяких подібних настанов собі не дозволяв.
У мене міцне терпіння. Але всьому є розумна межа. На мої претензії з питання перебору з вказівками, мій чоловік відразу так спокійно робить мені зауваження, що мені все одно нічим зайнятися. А так і я при ділі, і йому приємно і мені є чим зайнятися! Ні, ну ви бачили таке? Це я то байдикую, я ж весь час щось прибираю, перу, займаюся домашніми справами, адже вся хатня робота лише на мені. Так це він цілими днями тільки те й робить, що переглядає всі політичні програми і новини щогодини одні і ті самі канали, або читає всі газети, які тільки можна придбати. До речі, за газетами теж я повинна з раннього ранку сходити, поки він ще п’є свій ранковий чай і їсть сніданок, який йому приготувала я, вставши раніше за нього. Загалом, у мене повністю пропало бажання залишатися вдома, спокою у мене там зовсім немає, я весь день маю щось робити. Я почала думати про працевлаштування на роботу знову. Так хоч буде можливість трохи відпочити від вказівок і відчути себе нормальною людиною, яку цінують та поважають оточуючі люди.
Я останні дні почала переглядати оголошення на роботу. Намагалася робити це непомітно, щоб чоловік не побачив цього. Пару днів мені це вдавалося. А потім, він раптово зайшов до кімнати і побачив, що я займаюся пошуком роботи. І знову почалися моралі. Я відчуваю себе школяркою, яку постійно вичитують, тільки не зрозуміло за що. Чоловік почав говорити, що я хочу займатися чим завгодно, але тільки не власним будинком і ним. Говорив, що я готова піти на роботу, аби не готувати йому.
Так знаєте, він ще й образитися на мене примудрився за те, що я хочу полишити домашню роботу і піти працювати. Це взагалі переходить всі межі. Людина, через яку я втомилася лише за два місяці, образилася за те, що я хочу знову вийти на роботу, щоб відчути себе людиною.
І ось так ходимо по колу. Піти на будь-яку роботу, я теж не можу. Здоров’я не дозволяє вже мені, тай брати жінку в такому віці на роботу теж в чергу ніхто не стає. Тому потрібно підшукувати щось підходяще саме для мене. Ну а поки займаюся усіма домашніми справами. Останні дні чоловік більше мовчить, інколи просить мене щось зробити. Можливо, зрозумів, що залишиться взагалі без страв, і вирішив менше придумувати мені завдань? Навіть по вечорах не так поводиться як раніше. Так може не варто мені поспішати і сидіти на пенсії, а ідею з виходом на роботу забути зовсім? Поки не знаю, як зробити правильний вибір. Я так чекала вже цього відпочинку, а вийшло незрозуміло що, я маю підпорядковуватися командам власного чоловіка, який, здається, мене зовсім не шкодує.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.