«Будeш «бeкати-мeкати», як Андрій Шевченко» – це одне з тих «найм’якших» висловлювань, які окремі вчителі дозволяють собі на адресу мого сина.
Причина одна – він марить футболом.
Сьогодні Міша приніс додому похвальний лист за попередній 7 клас, вже третій поспіль.
Але його шкільні успіхи не заважають частині педагогів всеодно жити в полоні стереотипів. Це стосується не лише мого сина, але багатьох дітей, що займаються спортом по всій країні і при цьому встигають вчитися.
Якщо ти просто спізнився після перерви на урок, то ти справедливо отримаєш від вчителя зауваження. Якщо ти спізнився, бо грав у футбол, тебе ще додатково нагородять при всьому класі кометарями про «вiдбuтuй мoзok» і «тупuх спортсменів».
Я знаю, що ніщо не організує і не мобілізує мою дитину більше, ніж необхідність планувати свій час, щоб встигати на тренування. Я знаю безліч прикладів, коли саме спорт мотивує школярів не лише до навчання, але і до набагато змістовнішого способу життя.
Я дуже хочу, щоб цей бyллiнг «спортсменів» з боку вчителів, нарешті припинився. І я дуже вдячна тим нашим викладачам, які, навпаки, з повагою ставляться до дітей, які займаються спортом.
