Заміж я вискочила рано, в 18 років, ще студенткою. Після весілля переїхала до чоловіка в інше місто. Там у мене не було ні друзів, ні подруг. І раптом на новосілля сусідка тітка Оля (з якої я тоді взагалі не була знайома, навіть ім’я дізналася пізніше) подарувала мені квітку.
Виглядало це, чесно кажучи, дуже дивно. У мене були канікули. Рано вранці – чоловік тільки пішов на роботу – пролунав дзвінок у двері.
Я відкрила. Там стоїть тітка Оля в халаті, на голові бігуді і тримає в руках горщик з квіткою. Спокійним і впевненим голосом каже:
– Вітаю молодят з новосіллям! Ось тобі «жіноча радість».
Сунула мені в руки цей горщик і побігла до себе. Я розгубилася, здивувалася, а тітка Оля вже через двері мені крикнула:
– За «жіночою радістю» стеж і не ображай її. Як ти до неї ставитися будеш, так життя твоє і складеться!
<Чесно кажучи, я була шокована – і подарунком, і манерою його вручення.
<Про квіти я нічого не знала, крім того, що їх треба поливати. Так що занесла рослину в коридор, поставила на тумбочку, повернулася в ліжко і заснула. Прокинулася ближче до обіду, замотаалась по господарству (речей цілу купу розбирати, я ж тільки переїхала!), Про квітку і забула.
Увечері, коли чоловік повернувся після роботи і запитав, що це в коридорі, я йому розповіла про дивну сусідку. А «жіноча радість», як назвала квітка тітка Оля, так і залишилася на тумбочці.
А далі почалася фантастика. За ніч квітка в коридорі підсохла, листя їїї опустилися. Ми з чоловіком прокинулися не в дусі, ранок почався з претензій один до одного, хоча раніше ми взагалі ні разу не сварилися.
Мене як блискавкою вдарило, я згадала про «жіночу радість» і побігла поливати її. Після чого поставила на підвіконня – на сонечко. Чоловік цілий день єхидствувати – мовляв, що за забобони.
Набравшись сміливості, я подзвонила у двері сусідки. Відкрила її дочка, що представилася Наташею. Вона пояснила, що мама сильно хвора і весь останній місяць лежить, не встаючи. Навіть до вбиральні дійти не може, їй приносять судно. Я втратила дар мови – як же вона подарувала мені «жіночу радість»?
Кинувши погляд всередину квартири, я побачила на підвіконні кухні горщики з квітами. Наталя, пославшись на зайнятість, зачинила двері. Наснитися мені це однозначно не могло – квітка стоїтьу мене на підвіконні. Нічого не вдієш, вирішила доглядати за нею.
Часом заради інтересу я ставила експерименти. То «забуду» полити квітку то підгодувати, то з палючого сонця прибрати. І завжди між мною і чоловіком виникав конфлікт на порожньому місці. Згодом навіть чоловік, який взагалі не вірить в містику, якщо вставав з поганим настроєм, першим ділом йшов перевірити, чи все в порядку з квіткою.
Мені, якщо чесно, часом ставало моторошно. Що це за справи – від квітки залежати? Якось винесла горщик на балкон – вже була осінь. Через кілька днів він почав в’янути. Що тут почалося! Сварки, суперечки, недомовки, образи … Кошмар!
У підсумку я не витримала. Купила красивий горщик і вирішила пересадити «жіночу радість». Налаштувала себе на те, що все налагодиться. Але не тут-то було, квітка виявивалась образливою. Поки нові листя не виросли, жили ми з чоловіком, як кішка з собакою.
Квартиру з часом ми продали і переїхали в інший район. З тих пір пройшло сім років. Ми з чоловіком разом доглядаємо за «жіночою радістю». Найдивовижніше – перед кожною радісною подією в нашому житті вона зацвітає.