Молодші сержанти Марія Власюк та Єлизавета Ковтун проходять службу у медичній роті 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Свого часу Марія покинула хорошу роботу в цивільній медичній установі, Єлизавета теж замість перспективного майбутнього обрала шлях військового янгола-рятівника.
– Я просто не могла залишатись осторонь, коли до моєї лікарні щодня приходили поранені та скалічені російською «братерською любов’ю» люди, – каже Марія. – Я зрозуміла, що моє місце поряд із ними, там – на фронті.
– Допоки у нашій державі триває війна, війську потрібні всі сили нашого народу, – переконана Єлизавета. – Легше за все, сидячи у Львові чи Тернополі, написати у Фейсбуці, що ти патріот. А потім, почувши про початок призову, ховатись по кутках, як тарган на кухні, від повістки. Тому, напевно, я тут.
У своїй військовій біографії дівчата вже мають на двох три з половиною десятки стрибків із парашутом.
– Направду, найстрашніше за все у світі – це байдужість, – наголосила Марія. – Громадяни, яких можна назвати людським болотом. Особи, яким однаково, що буде завтра і який над тобою прапор.
Зараз дівчата вдосконалюють свої навички, охоче діляться знаннями про першу медичну допомогу з учнями середніх шкіл Львівщини й готуються до чергової ротації на Схід України. Адже вони добровільно обрали цей шлях – шлях воїна, який тримає над нами мирне небо.