Помалу, із напрочуд сонячними днями, барвистими квітами і соковитими фруктами завершується чергове літо. Попри всі катаклізми, які супроводжували його, ми сумуємо: хочеться, щоб літо було і було. Це природно: людина підсвідомо тягнеться до тепла і краси, які сповна дарує нам літо.
І людській душі прагнеться свята – також попри всі катаклізми. Це мені дуже добре видно в селі, де фізична праця – ніби на долоні, її багато, бо ж ще в селян і городи, сади, поля. Тому коли приходить свято – це великий день для всієї спільноти: можна і відпочити, і подякувати небу і землі за врожай, і згадати духовну історію, легенди, помолитися.
Загалом серпневі релігійні свята (багато хто їх називає Спасами – аж трьома поспіль, хоч цене має спільного з церковними канонами) дуже поетичні та смачні, мають багато назв і в сенсі святкування стають приводом для палких суперечок з боку релігійних діячів, істориків і особливо ревних захисників давніх народних традицій. Бо, як мінімум, поєднання двох світів, тобто поєднання давніх народних традицій та християнских легенд, не в усьому мають точки перетину.
Це й не дивно: вінець літа знаменувався збором урожаю і подякою за плоди ще з давніх-давен, з дохристиянських часів, тому вже там зародилося дуже багато традицій та звичаїв. А з прийняттям християнства з’явилися життєдайні біблійні легенди, які виводять ці свята далеко за межі гастрономічних площин.
Преображення Господнє, яке ми святкуємо 19 серпня, – одне з таких свят. Дуже велике свято – третє за шанованістю у православних, чекають з нетерпінням: це вінець літа, це свято людей і садів, це роздолля яблук і легенд про них.
Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея, Марка та Луки
Преображення – важлива подія в земному житті Ісуса Христа – сталося незадовго до Його страстей і описана в Євангеліях як явище Божої величі і слави Спасителя перед трьома найближчими учнями – Петром, Яковом та Іоанном під час молитви на горі Фавор.
Євангелісти оповідають, що Господь пророчо сказав: “… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі” (Мк. 9: 1). Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – і піднявся помолитися разом з ними на гору. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він “преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло”.
І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілля. Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: “Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте”.
Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: “Встаньте й не бійтеся”. Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Ісуса, не побачили.
Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих.
Ось така от світла історія перетворення, про яку слід замислитися кожній сущій на землі людині. Адже це нам дана така можливість – перетворення на краще – небесна можливість.
Богослови тлумачать: Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом з світлої хмари Святого Духа – це одкровення усіх іпостасей Святої Трійці.
Ця євангельська подія показує, що в Ісусі Христі з’єднані два начала: божественне і людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але з’явилася в Його людській природі.
Іван Златоуст у своєму писанні свідчив, що воно відбулося, “щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами”.
Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілля – за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили і підтвердження слів Господа Ісуса Христа: “Хто вірує в Мене, має життя вічне”.
А ще на чому наголошують богослови: Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, а у з’яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Івана Золотоустого, Преображення відбулося, “щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами”.
Яблука дозрівають якраз на Спаса
Освячення плодів у день свята Преображення набуло особливого символічного значення: у Преображенні Христа показано щось нове, перетворення і благодатний стан, що людина і світ знаходять Воскресінням Христа і яке здійсниться у воскресінні всіх людей. І вся природа, яка прийшла в розлад з того моменту, коли у світ через людину увійшов гріх, тепер разом з людиною очікує найближчого оновлення.
Народ називає цей день ще й Яблучним Спасом, вкладаючи в це поняття світське значення, пов’язане із святом врожаю. Це підтверджує звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо.
Настоятель Свято-Миколаївського храму ПЦУ м. Полтави отець Олександр Дедюхін у своїй проповіді пояснив все, що стосується яблук, загалом плодів, з точки зору релігійних писань.
“Немає ніяких уставних та канонічних заборон на споживання плодів яблуні. Навіть відкрию тайну: в Едемському саду змій спокушав Адама та Єву зовсім не яблуком, там був зовсім інший плід. Який – невідомо. Яблука абсолютно невинні, – пояснює святий отець. – А ще одним відкриттям, безумовно, буде для вас те, що в чині освячення плодів на Преображення, взагалі про яблука не ідеться! Ось текст цієї молитви.
“Боже Премудрий і Всемогутній Створителю світу! Ти створив небо й землю і все, що на них. Ти виростив дерева і трави й уквітчав їх красними квітами, а з них овочам зволив виспіти на втіху і споживання роду людського і всякого живого створіння Твого. Сам, Господи, благослови † початки плодів цих, подай багатий врожай на них в місці цьому, по всій Україні нашій і на всьому світі Твоєму. Тих, що працюють коло них, благослови в добрім здоров’ї й спокою зібрати і скористувати їх, а всіх людей Твоїх благослови споживати ці дари Твої на здоров’я тілу, душі на спасіння, щоб вдячні Тобі були і на честь і на славу Твою споживати їх сподобилися.”
У даному випадку йдеться не лише про яблука, а про абсолютно всі плоди, які Господь виростив на “втіху та споживання роду людського”. Молитва нагадує, що всі плоди, які вирослі в наших садках та городах – це благословіння Боже, і вдячні віруючі приносили до храму початки цих плодів для освячення та з почуття вдячності Богу.
Цьому раділа вся Церква (як зібрання віруючих), возносила молитви і споживала із вдячністю.
Євангеліє нас запевняє: ” Їжте все, що на торговищі продається, без найменшого сумніву, для спокою совісті. Бо Господня земля, і що виповнює її.” (1 Кор.10.25-26).
А ще запам’ятайте: не існує ні медового, ні яблучного, ні ще якого-небудь Спаса. Бо Спас – це Спаситель наш Ісус Христос, і ні що і ні хто інший”, – наголосив настоятель храму.
Прийшов другий Спас – бери рукавиці про запас
Така та інші прикмети Спаса – також данина традиціям, певного роду святкова забавка. Хоча, як кажуть, прикметі вір, але й перевір!
- Минув Спас – держи кожух про запас.
- До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе.
- Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами .
- Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, це віщує ранню осінь.
- Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.
Дрогобичанка Олена Солтан (Лілія Цвіт) розповідає про своє сприйняття великого свята. Відома майстриня неймовірних короваїв, загалом випічки, українська блогерка багато спілкується з вірянами і не зі слів знає, що історію свята, яку розповідають біблійні легенди, люди знають і дуже дорожать цим знанням. “Дякувати в цей день треба Єдиному Богові”, – впевнена вона.
Нехай в родині пахне яблучною випічкою
“Якщо людина на велике свято хоче подякувати землі своїм урожаєм, чому б і ні? – каже вірянка з Дрогобича. Олена Солтан. – Земля саме в цей час обдаровує щедрим врожаєм.Тому треба вшановувати свято різними смаколиками”.
До свята у неї буде особлива випічка з яблуками, з маком, з медом, якою вона невтомно ділиться з бажаючими і в своїй родині прикрасити свято смачно.
Або ось цей, за словами авторки рецепта Олени Солтан (Лілії Цвіт), “дуже м’якенький, ніжний, не нудний! Із доступних продуктів, тому виходить економно. Тонесенькі листкові коржі і соковитий крем на яблуках”.
Постав Бога на перше місце – і все стане на свої місця
Так кажуть мудрі люди. І правильніше в даному випадку не скажеш, бо як би ми не називали це свято: Преображенням, Спасом чи іншими назвами – на першому місці буде Бог і спасіння, про яке в ці дні особливо згадується на святкових богослужіннях.
І як вшановувати це велике свято – дуже особиста справа кожного. Нехай святяться меди, яблука, інші дари городів і полів! Печуться пироги, поминаються ті, хто відійшов за межу, звучать щирі молитви. Як подяка небесам і як прохання благословення.
Публікацію проілюстровано світлинами Анатолія Борейка, зроблені на теренах Національного музею народної архітектури та побуту України.