Луцький терорист своїми діями витіснив цілком з інформ-простору дві незручні для влади теми:
1) погрози кадирова та російського пропагандиста матвєйчєва Зеленському, як Президенту України, котрому не вистачило духу дати гідну своїй посаді відповідь;
2) смерть “під особистим контролем” пораненого та кинутого в “сірій зоні” українського воїна, після якої ні Президент, ні вище військове керівництво країни не дали жодного притомного пояснення.
Тепер увага всіх прикована до класичного захоплення заручників в автобусі. Дуже дивні (беззмістовні) вимоги терориста та і об’єкт з місцем не дуже вдалі.
Далеке від столиці невеличке місто Луцьк, та звичайні люди в автобусі, що не додає симпатій до терориста, який таким чином “бореться із системою” і мав би викликати у простих людей розуміння та симпатію (наприклад, якби він захопив когось з корупціонерів-чиновників чи силовиків, чи хабарників-суддів або прокурорів). Це було б логічно. Хіба він, дійсно, не сповна розумом.
Якось все штучно і неприродньо для України виглядає…
Подія має всі ознаки теракту, але інформаційно ми бачимо та чуємо: МВС, Аваков, Геращенко, правоохоронці.
А мало би звучати: СБУ, АТЦ, “Альфа”, Баканов. Щось знову не так, хтось знову показує свою незамінність.
І, як апогей – звільнення трьох заручників після розмови із Зеленським, а вже через кілька годин терорист сам здається. Чим не реанімація рейтингу президента після смерті військового, якого кинули на призволяще помирати?
До речі, заручників забирав особисто заступник Міністра внутрішніх справ, а не спеціально обучений співробітник спецслужби. Навіщо нам взагалі СБУ, якщо її роботу виконує поліція?
Ще один дивний наслідок теракту в Луцьку – це “посилення заходів безпеки у західних регіонах України” – дуже зручний терорист трапився…
