У 1858 році в Англії, місті Вудінгдін, були розроблені плани для нової будівлі, яка мало бути побудована і прикріплена до прилеглої промислової школи для важких підлітків.
Для будівництва було потрібне джерело води, але відкачка з різних місць була не рентабельною. Будівництво колодязя Вудінгдін почалося з допомогою ув’язнених виправної в’язниці для більшого зниження витрат. Всі роботи з викопування колодязя були виконані вручну, а відра з землею піднімалися на поверхню за допомогою лебідки.
Спочатку планувалося побудувати колодязь глибиною в 122 метра, стіни якого повинні були бути вистелені цеглою. Після двох років копання глибина колодязя досягла 134 метрів нижче поверхні землі (і трохи нижче рівня моря), а вода так і не була знайдена.
Далі було прийнято рішення прокопати горизонтальні шахти в чотирьох напрямках.
Але це теж результату не дало. Проте здаватися не стали, так як джерело був вкрай необхідне. В результаті була проведена титанічна робота в надії що вода десь уже поруч. Почали поглиблювати один з горизонтальних тунелів.
Цю шахту викопували ще два роки, при цьому люди працювали 24 години на добу, копаючи і викладаючи цеглини. Люди працювали в задушливих, тісних тунелях і єдиним джерелом світла були свічки. Нарешті 16 березня 1862 року муляр помітив, що земля на дні починає повільно підніматися вгору. Він та інші працівники провели напружені 45 хвилин, піднімаючись вгору з колодязя, перш ніж вода хлинула вгору, ознаменувавши, нарешті, успіх. Після чотирьох років наполегливої роботи з викопування, колодязя Вудінгдін досяг 392 метрів в глибину, що робить його найглибшим колодязем із виритих вручну в світі.
