Дві сторони однієї медалі.
З одного боку- залишившись без роботи і документів в чужій країні- перше, що хочеться зробити- додому. І справді- по всіх законах- земних, Божих , людина має право повернутися до свого дому. В кожного своя ситуація. В декого і правда немає можливості тут залишитися… На самому початку вірусу інформації було настільки мало, що нікого він не лякав. Життя тут, в Італії ішло як і завжди. Звичайний грип.. Але коли вже біда донесла до мозку- піпл, ферма ті(народ, зупинися)- піпл почав применшувати швидкість… Не весь, але величезна більшість…
З іншого боку- на кордоні, в аеропорту тебе ж ніхто не чекає. Температуру поміряли і то доста вже. Навіть якщо ти і маєш велике бажання самоізолюватися- поки доїдеш до місця ізоляції- ти маєш трохи контактів….Та і зараз, думаю,треба остерігатися і “доброзичливих ” сусідів, які продовжують їздити в забитому до люка транспорті, які ходять на шашлик і до кума на пиво, на базари , але біжать бити вікна тим, хто повернувся з за кордону…
Пише мені коліжанка з України: Свєта, ти вдома? Казали, що тебе бачили на базарі. Ти ховаєшся, бо приїхала з Італії. А Свєта тим часом десятий день сиділа зачинена в хаті на карантині в Італії… Розумієте? Людина іде на базар, в магазин, їде в громадському транспорті, ходить на роботу і веде нормальне , не карантинне життя, але боїться заробітчан.. Деяким вони ввижаються…
Країна абсолютних протирічь. В неділю ідемо в церкву, повними очима сліз вдивлямося в ікони святих, хрестимо грішне тіло сто тисяч разів… Схиляємо головоньки в поклоні- “Слава Ісусу Христу”… Ставимо свічечки за мир на землі і за здоров’я ….
А по службі , курча ваша мати, ви тими ж оченятами, з звіриною ненавистю дивитеся на сусідку….Тими ж ручками, якими в церкві обкладали своє грішне тіло хрестами, кидаєте каміння в тих, хто приїхав з за кордону… Тими ж вустами, що казали “Слава Ісу’ ” промовляєте
– щоб ви там виздихали за тим закордоном…
Деякі беруть ту свічечку, що свиснули з церкви, і йдуть ворожити і робити всякі обряди, які їх навчили ворожка з сусідного села, щоб чоловік вдома сидів і вірус не брався…
Особлива каста дебілів, яких колись наука якось та класифікує – ті, які повернувшись додому з- за кордону святкують своє повернення з половиною села. Може в того нещасного , безголового заробітчанина і немає того вірусу, його може мати його сусід, який з роду дальше райцентру не був, але вчора в автобусі притулився до Галі, яка була ві Львові, і там бачилася з коліжанкою, брат якої зустрічається з Олею, родом з Полтави…
Але то таке.. Хто відслідкує, як той вірус прийшов…
Як спинити оте масове божевілля? Якою вакциною і хто має її винайти? Може, зачинені на карантин, ми залишимося самі з собою на одинці, що ранку в зеркалі бачитимо лиш себе, і може самі зрозуміємо- е сі, фаччіо ун по шкіфо, що в перекладі на українську означає- а я таки не дуже і файна людинка.