Я не святкую, ні.
Я на війні з 16 років.
П’ятий день народження я проводжу тут. По клаптиках відгризаючи у ворога свою рідну землю. Копаючи її лопатою, повзучи по ній в невідомість, розглядаючи її з неба.
Крок за кроком. П’ятий рік я борюсь за наші міста — за кожного мешканця, кожну вулицю, кожен дім.
Я роблю все можливе і неможливе, щоб жовто-синій стяг майорів над моїм містом і в серці кожного його мешканця. Я без емоцій дивлюсь в очі смерті, але плачу від щастя, коли моя Авдіївка співає український гімн.
Я віддала боротьбі за кожен клаптик Донбасу свою молодість і своє здоров’я. Близькі мені люди віддали за мою землю життя. І я не готова дарувати ворогу ані сантиметра цієї землі.
Чуєте, новообрані?
Ви не маєте права забрати у нас те, за що ми боролись. За це заплачена надто висока ціна.