Після весілля в Миколи та Олени зовсім не залишилося грошей. Йшли пішки по 3-4 зупинки до роботи і назад, в будь-яку погоду, просто для того, щоб купити ввечері хліба. Хоча в місті жили родичі Миколи, та вони й згадувати не хотіли про бідну рідню. Через сім років разом з доходами з’явилися і родичі на горизонті, та ходили вони в гості не просто так
Одружився Микола в 23 роки, зустрівши і полюбивши хорошу дівчину Олену. Досить довго вони орендували житло, переїжджали з місця на місце. За матеріалами
Роботи нормальної в місті не було, тому досить часто жити доводилося в режимі жоpсткої економії зайвий раз часом не витрачаючи гроші навіть на проїзд. Проходили по 3-4 зупинки до роботи і назад в будь-яку погоду просто для того, щоб купити ввечері хліб.
Рідню свою чоловік і не пам’ятав. Були у його матері і батька брати і сестри, у них свої сім’ї і діти, але вони давно вже не спілкувалися.
Час від часу він зустрічав декого з них в місті, але все спілкування обмежувалося: «Як справи? – Нормально – Пока! ». Чужі проблеми нікого не хвилювали, Микола це знав і нікому не нав’язувався.
Потім справи його пішли вгору, невеликий бізнес став приносити стабільний дохід. За 7 років з дружиною вони виплатили кредит за трикімнатну квартиру, стали жити нормально як всі. Тепер уже не треба було вибирати в магазині, що купити і рахувати копійки до зарплати.
Разом з доходами з’явилася і рідня на горизонті. То брата влаштуй на роботу, то «допоможи-займи трохи» у тебе ж точно є, то зроби дешевше роботу, ми ж не чужі.
Миколі з одного боку було незручно відмовляти (все ж хоч якась, але рідня), з іншого, часом так хотілося всіх забути.
Чомусь коли вони з дружиною харчувалися однією картоплею і курячими спинками, купували сухе молоко і найдешевший чай, ніхто про них не згадував.
Прикро, а раптом це просто збіг. Чоловік намагався не думати про погане, хоч думки неприємні і не покидали його.
Зимовий вечір, водій зносить ауді. Досить вaжка aвapія, пpикyвала Миколи до ліжка більш ніж на рік.
Природно, працювати сам він не міг, бізнесом займалася дружина, яка була ще й доглядальницею для свого чоловіка і мамою їх двох дітей.
Взяли кредит більш ніж на 200 тисяч під заставу бізнесу, щоб підняти Миколу.
Рідня самоусунулася, грошей ні в кого не було допомогти, та й часу провідати мабуть теж. Тільки одна тітка та брат троюрідний допомагали посильно сім’ї і все.
Довга адaптація, довiчна кyльгaвість, постійні головні бoлі, так як була серйозна чеpeпнo-мoзкoва тpaвма. Незважаючи на все це чоловік встав на ноги і знову, як кажуть «на коні».
Зараз, Микола пocлав всіх куди подалі і припинив спілкуватися з родичами. Залишився у нього один тільки брат і тітка з рідні, їх йому більш ніж достатньо.
Взяв брата на роботу, допомагає йому, як може, в першу чергу, даючи можливість заробляти нормально. Зараз він знає точно на кого можна покластися, а на кого ні.
На жаль, рідня і друзі, в більшості своїй поруч тільки коли все добре. Не варто сподіватися на тих, хто може зрадити. Не хочете розчаровуватися в людях – сподівайтеся тільки на себе.
Фото ілюстративне, з вільних джерел