Досить плакати. Так 5 років назад, я як і більшість наших пацанів робили дзвінки,для когось останні. Так було страшно. Страшно так ,що можна легко було всцятись і ніхто б не осудив. Але ми херачили виродків, які прийшли забрати наше. Ми на ходу вчились воювати. Ми огризались і не здавались. Ми обхожували поранених і навіть вбитих під вогнем витягували. Всі наші загиблі Герої. Пишаюсь кожною миттю проведеною поруч в одному строю,кожним ковтком кави зі стаканчика який пускали по колу. Є за чим жалкувати але плакати не хочу.
кіборг ДАП Віталій П’ясецький
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.