Ну що друзі і не тільки, ми всі вже пожинаємо плоди “какая разніца”
Історія сьогоднішнього ранку.
Сьогодні зранку в Буковелі, лижі, стоїмо з сином на витяг. Людей мало. Перед нами вже перед самим кріслом стоїть один чоловік сам. Дивлюся в нього штани спортивні (дивно як для лиж), але головне на штанах великими білими буквами RUSSIA.
Ну всяке може бути, може з заробіток приїхав чи родичі передали але все ж таки питаю.
Далі діалог:
я: Ти з Росії?
він:Так, з Пітєра.
Я: І як тобі тут нормально
він: так супер
Я: чий Крим?
Він: ( з посмішкою) незнаю чий.
Далі пішла нецензурна лексика з моєї сторони в його сторону. Він вже був в кріслі. І підйомник поїхав. Ми сіли в інший через один. Наверху він швиденько з’їхав на іншу трасу, хоча я кричав йому щоб він зупинився і почекав (хотів щоб він зняв ті райтузи) , і більше я його не бачив.
До чого це.
Ви розумієте, що представник країни агресора яка вбила 13 тис українців. Чоловік 35 років. Цілком боєздатний (може він в днр/лнр воював). Спокійно, в Україні, в Зх. Україні, серці Карпат. Катається, відпочиває. Спеціально (я впевнений) вдіває штани з назвою країни агресора. І сміється з нас. Бо знає що часи змінилися. Що при владі люди яким “какая разніца” . Але самому населенню впринципі так само “какая разніца” . Бо ніхто крім мене, в тій черзі, на це не відреагував (хто був поряд) . Я думаю він міг і з прапором рашки проїхатися і більшості би було пофігу. Бо тут ніхто не стріляє, війни ніби нема, і рідних ніхто не вбив. Ви розумієте ворог вже тут, і він не боїться.
Дорогою назад 4-5 машин з рос номерами.
Мир дружба жвачка?! Війни нема?
Тому не дивуйтеся ДР. Албану і Добронравову яких впустили. Іде повна здача країни.
А тепер уявіть що буде далі. Бойовики в наших містах. Ворог в Карпатах і не тільки, бо всім “какая разніца” головне що асфальт новий і вулиця освітлена. Правда ж?!
Ви отямитись тільки тоді коли гради лупнуть по ваших домівках. Коли буряти будуть вбивати ваших рідних, дітей, і гвалтувати ваших жінок. Але тоді буде пізно…
Oleh Lutsyk
Джерело: prefiksblog.co.ua