Лєна – демінер. Знаєте, що це таке? Це людина, яка звільняє від вибухівки землю, якою вона нафарширована. Спеціаліст з розмінування.
Лєна не була все життя демінером. У неї досить мирна професія – працювала в паспортно-міграційній службі. У міста Первомайську, що на Луганщині. У місті, яке з 2014 року знаходиться під контролем терористичної організації “ЛНР”.
Лєна збиралась виходити на роботу після декретної відпустки. Але в її місто прийшла війна і окупанти. Замість затишного кабінету і звичного життя, Лєна поїхала в Золоте. Пройшла відбір і навчання, почала працювати в неурядовій організації Danish Demining group (DDG), діяльність котрої фінансується Європейським союзом.
DDG – це підрозділ Данської ради у справах біженців (Danish Refugee council), котра відновила свою роботу в Україна ще наприкінці 2014 року, на початку військового конфлікту.
Лєна Чиж мріє, щоб зникла лінія розмежування, щоб були знешкоджені вибухові пристрої, щоб земля стала знову безпечною і своєю.
Золоте – невеличке містечко на Луганщині. Колись, до війни, шлях із Первомайська до Золотого був справою 10 хвилин. А зараз на цей шлях потрібно витратити весь день. Пункт пропуску в Золотому так і не запрацював. Місцеві жителі, звісно ж, переміщуються через лінію розмежування. Звісно ж, йдуть секретними стежками, ризикують і нариваються на міни і розтяжки.
Саме оці стежки, а ще поля, ліси і розміновують співробітники DDG.
– Подивіться, які тут красиві місця! – каже
Лєна. – У мене росте дитина, і я дуже хочу бути спокійною за неї. Знати, що там, де вона гуляє, безпечно. І нічого поганого не станеться…
Природа на Луганщині і справді розкішна. До поїздок сюди я навіть не уявляла, що бачитиму пейзажі, дуже схожі, а, може, навіть кращі італійських. Чи, наприклад, шведських.
Саме тут гостро відчуваєш безумовну любов до країни. І до таких, як Лєна. Тих, хто метр за метром звільняє землю від смертоносного начиння…