Росія і Україна обмінялися ув’язненими за схемою 35 на 35. Але між тим, як поводилися влада і суспільство в Україні і в Росії, є велика різниця.
Як передає Цензор.НЕТ, про це пише російська “Новая газета”.
“Обмін в’язнями, а по суті заручниками, вітають, здається всі – незалежно від політичних поглядів. Цей обмін, розмірковуючи розумно, мав був відбутися давно, але заважало різне, наприклад, гібридна війна, погані особисті стосунки Путіна і Порошенка, а ще, здається, відсутність в українців прийнятної плати за своїх громадян. Як тепер зрозуміло, можливість розплатитися у Києва з’явилася лише кілька місяців тому, після того, як під Донецьком був захоплений свідок у справі про загибель малазійського “Боїнга” Володимир Цемах. За визнанням Зеленського, невключення Цемаха в обмінні списки загрожувало зірвати переговори цілком”, – нагадує газета.
При цьому автор статті відзначає різницю між обміном у росіян і в Україні.
Одна з відмінностей, як зазначається, в тому, що президент Росії не поїхав у Внуково зустрічати визволених в Києві ув’язнених.
“Найвідомошого з останніх, журналіста Кирила Вишинського, зустрічав глава агентства “Росія сьогодні” Дмитро Кисельов. Схоже за кремлівським уявленнями про дипломатію, це вже максимальний рівень, на який можуть розраховувати герої, які повернулися додому. Втім, пропаганда навіть не намагається зробити доставлених в Росію осіб, більшість з яких громадяни України, героями. Родичів не повідомили про точний спискок прізвищ і час чартерного рейсу, звільнених зустрічали у Внуково спецслужби.
Навіть більше, російські інформаційні агентства дали фотографію звільнених з відретушованими обличчями”, – йдеться в статті.
Наши возвращаются. Уже летят. pic.twitter.com/NdcmblWdu5
— Маргарита Симоньян (@M_Simonyan) September 7, 2019
Загалом, там, де в Україні національне свято, у нас знову спецоперація й “інструмент геополітики”. Ми так цінуємо своїх політв’язнів, що вважаємо за краще нікому не називати їхні імена. Так слідом за гібридною війною починається гібридний правозахист. Мають рацію ті, хто зараз говорить про різну суть двох держав. Нинішня Росія – імперія і автократія, а Україна – демократична національна держава. У Росії влада тримається на тому, що зберігає дистанцію від звичайних громадян, а людське життя частіше сприймається як паливо для великих державних справ. Українці ж недавно обрали собі президента, і йому хоч-не-хоч доводиться виправдовувати очікування: абсолютно не важливо, чи робить він це щиро чи “для рейтингу”.
Наші співгромадяни зараз сперечаються про те, чи слід розуміти повернення російських представників в ПАРЄ, а також потепління у відносинах із Києвом як сигнал про “лібералізацію” курсу Кремля. Насправді тут все пояснюється гранично цинічно. Не витягаючи одночасно і боротьбу з невдоволенням усередині країни, і “геополітичну велич”, в Кремлі вирішили закласти новий крутий віраж і реалізувати китайський сценарій. Тобто формально дружити і торгувати з сусідами (крім тих, з якими ведуться територіальні суперечки) і одночасно закрутити гайки у внутрішній політиці.
Так що не дивуйтеся, якщо кийки поліції впадуть на голови громадян одночасно з яким-небудь міжнародним форумом про розвиток демократії в Європі, організованим за рахунок Москви”, – підсумував автор.Джерело: https://censor.net.ua/ua/n3147138