Людина, яка найбільше заслуговувала увійти до уряду, йде під улюлюкання уряду. Який не оцінив ані її, ані те, що Уляна зробила для українців. А вона, чорт забирай, зробила те, у що ніхто навіть не вірив. І що ніхто ніколи не робив до неї. І, на жаль, їй не дали завершити. Так буває, що під гасла боротьби з корупцією йде та людина, яка з нею реально успішно боролася. Так буває, що під гасла про простоту і близькість до народу йде найпростіший із міністрів, хто був максимально близький до звичайних людей. Це сумно. Це печально. Це огидно.
Але зараз час просто сказати спасибі. Спасибі, Уляно.
Спасибі за те, що показала, що так можна. Що можна зрушувати гори і не йти на компроміси. На компроміси з корупціонерами і громадською думкою. Міняти систему і збирати команду, яка готова змінювати її разом із тобою. Вміти надихати людей і вселяти в них віру, що все можливо. Навіть в Україні. І тепер ці люди знайомі один з одним і знають на що здатні. І вони повернуться. Ці люди стануть тією самою основою української еліти, якої так не вистачає зараз.
Спасибі за те, що ми побачили, що навіть на високих посадах можна бути простою людиною і водночас не втратити почуття власної гідності. А заразом і почуття гумору, єдиний спосіб гідно відповідати корупціонерам і не дуже розумним критикам.
Спасибі за те, що державні закупівлі стали на 40% дешевшими. І спасибі за промені ненависті, які виливалися після цього на всіх каналах олігархів. Принаймні люди тепер побачили, хто дійсно краде їхні гроші. Побачили ті, хто хотів бачити, звичайно ж. Бо більшість просто повторювала «Доктор Смерть».
Спасибі за те, що гроші йдуть за пацієнтами і що це відбувається навіть попри спротив головлікарів. Повз яких тепер ці гроші проходять.
Спасибі за те, що ми отримали маркер цінностей людини і тепер можна визначати «свій-чужий»за простим фактором — ставлення до Уляни Супрун. І приємно, що по той бік опинилися всі, гамузом. Медведчук і Тимошенко, Ляшко і Рабінович, Богомолець і Шуфрич, Москаль і Добкін, Дубінський і Мосійчук. Весь перелік упирів української політики об’єднувався тільки одним — ненавистю до Уляни Супрун. І любов’ю до грошей, звичайно ж.
Спасибі за те, що підготовлений фундамент для реформи вторинки. Коли ви будуєте будинок, найважливіше — це добрий фундамент. Цієї роботи не видно. Вона може зайняти багато часу. Але без неї весь будинок завалиться. І ця робота вже зроблена. І коли десь у Василькові раптом відбудуться кардинальні зміни, важливо пам’ятати, що підвалини під них заклала саме Уляна Супрун, а не та людина, котра розрізатиме червону стрічку.
Спасибі за те, що улюблений фільм дитинства, «Гостя з майбутнього», знову став реальністю. Гостю з Майбутнього, в яку був закоханий кожен другий хлопчисько. Тоді вона говорила, що просто звичайна дівчинка зі свого часу і кожен зможе так, як вона. Показувати дивовижні результати в спорті, бути сильною, розумною. Так і Уляна Супрун. Адже вона не прийшла з майбутнього, її не створили рептилоїди і навіть не виростив у пробірці великий і жахливий Сорос. Вона просто звичайна людина зі звичайними цінностями з західного світу. Того самого світу, про який мріють українці і куди прагнуть. І який зовсім недалеко від нас на кульці. І Уляна показує, що так може кожен. Що це просто нормально. Нормально говорити на чорне — чорне, а на біле — біле. Нормально закривати корупційні схеми. Нормально користуватися досягненнями сучасної науки. Нормально не списувати на іспиті і вчитися по-справжньому. Це не якась фантастика — так відбувається зовсім поруч із нами.
Але, на жаль, ми виявилися ще не готовими до цього майбутнього. Втім, і в фільмі Аліса пішла у свій час і сказала, що її новим друзям знадобиться сто років, щоб дорости до її рівня.
Нам буде не вистачати Уляни в кабінеті міністра. І кожного наступного міністра ми будемо рівняти по Уляні. Чорт забирай, важко повірити, що хтось зможе стати хоча б поруч із нею. І, чорт забирай, дуже хочеться побажати, щоб таких було багато.
Sergey Fursa
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.