7 грудня 1988 р. сталося те, що в прямому сенсі сколихнуло весь світ: жaаxливе вбивcтвo 350 тисяч мирного вірменського населення на півночі Вірменії в результаті випробувань геофізичних бомб, що викликали штучний землетрус, яке радянські верхи на чолі з Горбачовим, і вояччина на чолі з Язовим намагалися засекретити, і видати за природний землетрус .
Влітку 1988р. у Вірменії з’явився міністр оборони Язов в супроводі групи генералів, офіцерів, технічних військових чиновників. По севанскій дорозі в Єреван повільним ходом в’їхали кілька зачохлених наглухо вантажівок, які безупинно пройшли на північ Вірменії.
У серпні 1988 року в спішному порядку з полігонів в районах Спітака, Кіровакан були вивезені ракетні установки, танки, самохідні гармати. Переважна частина військовослужбовців командного складу отримала відпустку і виїхала з Вірменії разом з сім’ями.
У вересні 1988 р в Вірменії з’явився Заступник Предсовміна СРСР Щербина, який займався питаннями випробувань ядерної зброї, військового будівництва та впровадження науково-технічних пристроїв в зоні вибуху.
У жовтні 1988 р в Вірменії знову з’явився Язов з групою військових фахівців, вищих офіцерів Генштабу Міністерства оборони СРСР.
В кінці жовтня 1988 р Язов зі свитою виїхав з Єревана на північ Вірменії, де особисто інспектував передислокацію військової техніки, демонтаж стаціонарних ракет і мобільних ракетних установок за межі Вірменії.
На початку листопада 1988 по Єревану поповзли чутки про те, що “Вірменію чекає страшне випробування”. Слову “випробування” надавалося не пряме, а переносне значення: ніхто, зрозумів, не здогадувався про випробування геофізичного зброї.
Починаючи з літа по кінець листопада 1988 р в терміновому, але організованому порядку під керівництвом військових і представників КДБ СРСР і Вірменії в “Азербайджан” і в Грузії були переселені всі азербайджанські села, починаючи від Капана на півдні, до Степанавана, Калініно і Гукасяна – на півночі.
У листопаді 1988 р дружина російського генерала, яка відпочиває в санаторії Арзні, повідомила конфіденційно (на вухо!) Дружині академіка С.Т.Еремяна – Руза Еремян про те, що на початку грудня Вірменію чекає “страшне лихо” і порадила їй виїхати з Вірменії . Про це вона повідомила мені. Я подзвонив в КДБ Вірменії, де ці чутки спростували, ніби вони не заслуговують на увагу.
В середині листопада 1988 р піаністці Світалні Навасардян подзвонив з Ленінграда її знайомий і порадив терміново покинути всім ленінаканцям місто Ленінакан.
В кінці листопада 1988 р телефоністка міста Раздан підслухала розмову з Москвою одного російського генерала, де він повідомив дружині буквально наступне: “затримуюсь! Приїду після випробувань”.
В кінці листопада – на початку грудня 1988 р Ленінакані були відзначені десятки випадків, коли військові, залишаючись самі в місті, відсилали дружин і дітей з Вірменії до Росії без пояснення причин.
4, 5 і 6 грудня 1988 р районі Спітака – Кіровакан прогриміли потужні вибухи, що викликали землетрус силою 3-4 балів. Тремтіла земля, деренчали скла; в горах з’явилися втікаючі змії і всяка живність – щури, кроти. Жителі говорили: “Що ж з нами роблять ці кляті військові? Якщо так піде і далі, то вони і будинки наші зруйнують! “.
7 грудня 1988 р 10 годині 30 хвилин турецькі робітники, які працюють на правому березі річки Арпа поблизу Ленінакана, залишили свої роботи і поспішно пішли вглиб своєї території.
7 грудня 1988 р 11 годин через полігон у Спітаку вийшов солдат і сказав селянам, які працювали в полі по збиранню капусти: “Ідіть! Швидше! Зараз почнуться випробування! “.
7 грудня 1988 р 11 годині 41 хвилині в районі міста Спітак і села Налбандов з інтервалом в 10-15 секунд пролунали два найпотужніших вибухи: після першого вибуху земля заходила в горизонтальному напрямку, з-під землі вирвався стовп вогню, диму і гару на висоту понад 100 метрів.
Одного селянина з села Налбандов підкинуло вгору до верхотуру проводів електролінії. У верхній точці Спітака, біля продуктового магазину автомашину марки “Жигулі” кинуло в бік огорожі на 3-4 метра. Не встигли пасажири вибратися з машини, як прогримів другий страшний вибух, супроводжуваний підземним гулом. Це вивільнилася енергія надр! Місто Спітак пішов під землю, осів на очах у пасажирів автомашини. У Ленинакані зруйнувалося 75 відсотків будівель. Висотні будівлі після першого удару повернулись навколо своєї осі і після другого удару, що не повернувшись назад, осіли, пішли під землю до висоти 2-3 поверхів.
Після випробувань геофізичної зброї міста Ленінакан і Спітак були оточені військами. Під Налбандов, який був повністю зруйнований, військові оточили … пустир, де земля опустилася на 3-4 метра. Заборонялося не тільки підходити, але і фотографувати цю ділянку.
Дозиметрування також заборонялося. Спеціальні військові бригади, які прибули в Ленінакан, отримали завдання розгрібати гуртожиток військових. Вони відмовлялися визволяти з-під руїн цивільне населення, посилаючись на те, що: “Немає такого наказу”. Це були солдати з Томської десантної дивізії, перекинуті влітку 1988 р літаками в Єреван, де дівчата підносили їм квіти, обдаровували тортом і сигаретами. За відсутності будь-якої рятувальної техніки, що вижило населення Ленінакана і прорвалися в місто родичі руками розгрібали руїни будинків, звідки в лютий мороз лунали стогони поранених і заклики про допомогу.
Коли 12 грудня 1988 р. на руїнах Лінінакана з’явився Горбачов з дружиною і зі свитою, один з прибулих – сивий ветеран Вітчизняної війни говорив, зі сльозами на очах: ”Такого не було навіть в Сталінграді!”. В одну мить, в мирних умовах загинуло півмільйонне місто, де крім городян майже в кожному будинку проживали біженці з Азербайжану ССР. Розлючений натовп зустрів Горбачова гнівними вигуками: “Забирайся геть, вбивця!”. “Ах, вас і землетрус не заспокоїв!” – кинув Горбачов і наказав заарештувати людей, які, починаючи з 7 грудня, день і ніч розгрібали руїни будинків, рятуючи людей і витягуючи тіла загиблих.
10 грудня 1988 р Ленінакані з’явилися сейсмологи з Японії, Франції, США. Але їх не допустили до досліджень, заборонили дозиметрувати. Японські і французькі сейсмологи-геофізики відмовилися скласти акт і визнати те, що сталося землетрусом природного характеру.
15 грудня 1988 року під час приземлення в Баку розбився військовий літак, який прямував з Ленінакана з військовими фахівцями-геофізики на борту. Загинули 20 фахівців разом з пілотами. Обставини загибелі літака досі залишаються загадковими і невиявленими та не розслідуваними.
9 грудня 1988 по Єреванському телебаченню сейсмограма “землетрусу” була продемонстрована співробітником Інституту Борисом Карповичем Карапетяном. Я відтворив її по пам’яті, тому що вже 10 грудня 1988 р сейсмограма таємничим чином зникла з закритого сейфа директора Інституту і до сих пір її не знайдено.
Після 7 грудня 1988 р Армені називають Північну Вірменію “Зоною лиха”. Мало знайдеться сьогодні таких тугодумів, які, будучи обдуреними офіційною горбачовською “пропагандою, погодяться визнати те, що сталося природним землетрусом. До сих пір – після 20 років! – видно, як вигоріли зелені схили гір в результаті атомного вибуху підземного (вакуумного) характеру.
Коли кореспонденти газет в Нью-Йорку запитали 8 грудня 1988 р у Шеварднадзе, як він може прокоментувати “землетрус” в Вірменії, отримав приголомшливу по правдивості відповідь: “Ми не очікували, що наслідки землетрусу будуть такими катастрофічними”.
Питається, якщо “землетрус” був природнім, то як кремлівське керівництво могло його “очікувати”? А ось наслідки геофізичної війни проти Вірменії – це воно могло і спланувати і обманутися в очікуванні катастрофічних результатів, їх прогнозованості. “Помилилися” і в розрахунку геофізиків, згорілих під час посадки літака в Баку.
У лютому 1988 року під час візиту до Японії міністра закордонних справ СРСР Шеварднадзе на питання: “Чи має Радянський Союз геофізичні бомби?”, Шеварднадзе відповів: “Так, ми маємо в своєму розпорядженні нині чотири типи геофізичних бомб”. Саме ці чотири типи бомб і були підірвані 4, 5, 6 7 грудня 1988р. у Вірменії!
29 грудня 1991 році така ж геофізична ( “тектонічна”) зброя була застосована в Грузії. Президент Грузії Звіад Гамсахурдіа заявив в інтерв’ю кореспонденту Сі-Бі-Ес Жаннет Метьюз, що “не виключає можливості виклику землетрусу в Грузії Радянською Армією”.
У грудні 1996 р Баграт Геворкян в московській газеті “Юсісапайл” ( “Північне сяйво”) опублікував статтю під заголовком: “7 грудня 1988 року проти Вірменії було застосовано геофізичну зброю”, де під рубрикою “Розслідування” Юсісапайл “в преамбулі сказано: “Геофізична (тектонічна) зброя – новітній вид озброєнь, що викликає штучні землетруси. Принцип дії грунтується на точній спрямованості акустичних і гравітаційних хвиль підземного ядерного вибуху.