Для всіх, хто трошки розімлів від захоплених репортажів з Трускавця про те, як там у поті чола вчаться керувати державою фотографи, тамади, клоуни, няні, забудовники, аграрні рейдери та керівники адвокатських компаній Порнова-Богдана. Просто уявіть собі подібну ситуацію на власному досвіді. От, наприклад, ви типовий гуманітарій, але доля розпорядилася так, що треба кардинально поміняти сферу діяльності. І ви приходите на курси з питань макроекономіки. Тривалістиь курсу дві годлини. Ще того ж дня вам прочитають годинний курс про фінансову систему України та годинку про бюджетну політику.
Ну і? Ви хоч трішечки просунетеся в розумінні цих важких дисциплін? Ні, якщо ви все будете слухняно нотувати, а потім пару разів проглянете конспект, то в телеефірі цілком реально зможете, напустити диму й використавши пару завчених термінів, зобразити імітацію компетентності. Усе. Ви хоч розумієте, який це абсурд – тижневі курси з управління державою для осіб, які ніколи не займалися державною, політичною чи громадською діяльністю. Ну це так, ніби мене після тижневої начитки лекцій призначити керівником якогось глобального кібернетичного проекту. Так, я зможу не надто компетентним у темі журналістам з дуже мудрим виглядом розповідати про цей проект. Але ж завдання – не розповідати, а здійснювати й очолювати!
А нам підготували дві й пів сотні неуків, які тепер, можливо (це ще не факт), зуміють загальними фразами розказувати про суть своєї роботи, але не виконувати її. Мені заперечать: там же й практичні заняття проходили. Так. А знаєте, що це все було? Насправді – гра в “Монополію” тільки з використанням назви конкретної країни, але не більше. Знайдіть мені засновників великої корпорації, які приймуть провідним менеджером особу, весь досвід якої – успішні баталії в настільній бізнес-грі. До речі, самі любителі таких ігор свято переконані, що вони вже готові до будь-яких функцій у реальному бізнесі й управління. Це колосальна сила ілюзії імітаційної освіти та підміни понять.
То що ж насправді відбувалося в Трускавці? За ширмою зовсім непоганих навчальних лекцій (вони б стали у пригоді людям, які вже мають чималий рівень компетенції й досвіду) новообраних активно опрацьовують, перевіряють лояльність. Когось “правильно” зорієнтовують, когось тупо купують. Також розподіляють за сферами впливів і групами інтересів. Он уже Дубинський з Бужанським оголосили про формування проросійського депутатського об’єднання, яке вони чомусь називають депутатською групою. Саме в Трускавці й формується та внутрішньофракційна більшість, яка має взяти під контроль усю фракцію, придушити спротив незгодних і сформувати всю вертикаль влади від Кабміну починаючи.
Зараз іде позиційна боротьба між групою, яка зробила ставку на Зеленського (назвемо її дуже умовно групою Данилюка) і групою олігарха Коломойського (нехай буде для зручності групою Андрія Богдана). І зараз серед отих усіх занять і забав на повну силу працюють вербувальники. Наскільки розумію, Коломойський у компанії з Портновим, Богданом та укропівцями вже має дуже значну перевагу. І в нас уперше може появитися феномен абсолютної прем’єрсько-олігархічної держави. Сам Зєля зі своїми вірними клоунами, як і ті не надто численні прозахідні персоналії, які таки наявні у списку, дуже скоро опиняться перед дуже складною моральною дилемою. А всі ті зе-біли й зе-білки, які усе оце зелене збіговисько наділили майже безроздільною владою – перед дуже реальним розбитим коритом.
До речі, вертаючись до теми так званих навчань. Ви розумієте, чому у списку й на округах аж так багато неосвічених та некомпетентних? Бо саме такі стають найкращою основою для “агрессивно-послушного большинства”, як їх доречно прозвали ще десь у 1989-90 роках. Ці точно не будуть терзатися думками перед тим, як виконати команду про голосування за сумнівні закони й призначення. Тому й школа для них вибудована так, аби вміти назовні демонструвати імітацію знань, самих же знань не здобувши.
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.