Як я зрозуміла, дідусеві все-таки не вистачало на проїзд. І передчуваючи, що водій зараз почне лаятися, я полізла в сумку за своїм гаманцем, щоб оплатити проїзд дідуся. Але тут сталося те, чого я ніяк не очікувала.
Водій маршрутки протягнув руку з грошима і сказав: «Та що ти, бать, візьми! Залиш собі, тим більше що їхати тобі всього нічого — одну зупинку». Дідуся така реакція водія, м’яко кажучи, здивувала, та й інших пасажирів теж. Я найчастіше бачу незадоволених і злих маршрутників, а тут така щирість і доброта!
Дідусь забрав свій дріб’язок і тихенько сказав: «Дякую». Перед тим, як вийти на своїй зупинці, він знову подякував водієві, на що той відповів: «Нема за що! Будь здоровий, батько!».
Здавалося б, що тут такого — нічого особливого не сталося. Але ж водій міг би відреагувати зовсім по-іншому, як це часто і трапляється … А як приємно було дідусеві! Для нього це далеко не дрібниця.
Цей випадок вселив в мене надію, що ще не все втрачено, що в цьому світі залишилися добрі люди, здатні на справжні, нехай і маленькі, вчинки. Саме такі «сонячні промінчики» добрих справ висвітлюють нашу сіру буденність і за секунди піднімають настрій.
Спасибі водієві за прекрасний ранок! Будьте добрішими один до одного!