Ірина Луценко
На цих виборах у першому турі ми бачили неймовірну кількість кандидатів – 39! Чи була така кількість кандидатів у 2014 році, коли в казні було 108 тисяч гривень, коли почалася війна і наступали російські війська? Армії немає, грошей немає, підтримки немає, коаліції немає – де тоді були всі ці кандидати? Сиділи по кущах і гризли нігті по лікті: виживимо – не виживимо, здамося – не здамося.
А за 5 років потому, коли цей «поганий Порошенко» армію відновив, європейську коаліцію створив, коли ЄС відкрив нам безвізовий режим і ринки, коли Україна стала 15-ю державою, що має свою незалежну Православну Церкву, коли економіка відновлена – можна вже такою Україною покерувати. Бо закладено фундамент і створені умови для розвитку. Програми багатьох патріотичних кандидатів фактично базуються на тих досягненнях 5 років Порошенка. Голоси за підтримку його курсу розпорошилися по багатьом іншим кандидатам.
Не можна не відзначити ролі ЗМІ. 70% бруду і негативу всієї виборчої кампанії було спрямовано саме на Петра Порошенка. Згадайте хоча б ті сюжети каналу «1+1»… А потім подивіться, як голосували українці за кордоном – за Порошенка віддали голоси 40% виборців. Чому? Тому що там немає каналу «1+1». Вони не були отруєні брехнею і тою кількістю негативу, яку ми бачили всередині країни.
Тому треба напряму людям пояснювати свою позицію і програму. Володимир Зеленський поки уникає дебатів і відповідей на питання, яких вимагає все суспільство. Навіть правляча партія Німеччини хоче почути ці відповіді. Тут два пояснення: або Зеленський не має своєї позиції щодо повернення окупованих територій, утримання міжнародної коаліції і санкцій проти Путіна, плану на членство в ЄС і НАТО, або Коломойський поки не визначився з позицією.
Зеленський на цій виборчій кампанії прекрасно грав свою роль, був дуже легкий і смішний. Людям це сподобалось, вони хотіли легкості. Але хочу нагадати: другий тур – це реальність, а не легкість. 22 квітня ми прокинемось в жорсткій реальності, де чекає на переговорах Путін, де треба повертати величезну суму коштів, запозичених попередніми президентами і урядами, де треба вирішувати питання війни, економіки. Буде не до сміху. Тому треба навчитись обирати розумом. Думайте.