Хто з нас коли-небудь не замислювався про несправедливість цього світу?! Ви відкриваєте душу людині, а вона вас зраджує. Ви дбаєте про когось, а він лізе вам на голову.
Чому ніхто не помічає й не цінує добрі справи? Люди просто закривають на них очі. Чому за щире бажання допомогти можуть навіть плюнути в обличчя? Чим ви заслужили це? Чи повинні ви все ж робити добрі справи? Чи варто воно того? Ця притча може відповісти на ваші запитання. Мудро і правильно!
«Одного разу в будинок мудрого старця прийшла молода жінка, яка, захлинаючись сльозами, розповіла йому свою історію.
– Я не знаю, як жити, – сказала вона тремтячим голосом. Все своє життя я ставилася до людей так, як хотіла, щоб вони ставилися до мене. Я була з ними щирою і чесною. Я намагалася допомогти, не очікуючи чогось взамін. Але у відповідь люди просто використовували мене, і насміхалися за моєю спиною. Мені дуже боляче, і я страшенно втомилася. Прошу вас, скажіть, що робити?
Мудра людина терпляче вислухала її і сказала:
– Роздягніться і вийдіть гoлою на вулицю.
– Вибачте, але ви напевно жартуєте! – скрикнула вона. Якщо я вийду роздягнена, всі почнуть знущатися наді мною!
Мудрець раптово підвівся, відчинив двері і поклав дзеркало на стіл.
– Вам соромно вийти гoлою, але ви чомусь не боїтеся ходити з гoлою душею! Вона у вас розкрита, як ці двері. Ви дозволяєте абсолютно всім заглядати туди! Але ж душа – це дзеркало, і саме тому ми можемо бачити себе в душах інших людей. І якщо люди бачать в чеснотах відображення неподобства своїх вад, то намагаються оббрехати, принизити, образити вас. Не у кожного є мужність визнати, що хтось краще за нього.
– Що мені тоді робити? Що я можу змінити, якщо від мене нічого не залежить?,- запитала вона.
– Ходімо зі мною. Я хочу дещо тобі показати. Це мій сад. Протягом багатьох років у ньому цвітуть ці квіти, а я дбаю про них. Але вони б ніколи не розпустилися для того, хто не доглядав за ними.
– І ви навчаєтесь у природи. Подивіться на ці чудові квіти і робіть так, як вони, – відкривайте свою душу тільки хорошим людям. Уникайте тих, хто ламає ваші пелюстки і затуляє від сонця. Ці бур’яни ростуть краще квітів, і ви нічого не можете з цим вдіяти.
– У світі багато бруду і зла. Але той, хто хоче, залишається чистим… Будьте чесними перед собою та іншими. Тим не менш, пам’ятайте: не варто метати бісер перед свинями. Це не допоможе ні їм, ні вам».
Діліться своїми душевними багатствами тільки з тими, хто цього заслуговує!