У світі неспокійно, Росія окуповує частину України, українським реформам належить пройти ще чималий шлях, а в більшості європейських країн відступає демократія.
Українці мали би занепокоїтись? У них мало би з’явитись бажання побачити досвідчену людину за штурвалом держави? Так. Але натомість українці збираються обрати в президенти 41-річного телевізійного коміка Володимира Зеленського.
Згідно з останніми рейтингами, у першому турі виборів, 31 березня, Зеленський бере верх з рахунком у 16,4% голосів над 9,6% колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та 10,8% президента Петра Порошенка, – передає НВ. – У другому турі (у квітні) Зеленський зможе перемогти Порошенка з рахунком 39,6% до 18,1% і Тимошенко – з 35,5% до 22,2%.
Популярність цього коміка, вочевидь, є симптомом загальної незадоволеності українців існуючими політичними елітами, яких вони звинувачують у неспроможності задовольнити високі очікування, породжені революцією Євромайдану 2014 року. Не дивно, що переважно російськомовний Зеленський має велику підтримку на південному сході та серед молоді, оскільки ці дві групи є найбільш віддаленими від українських еліт.
Якою би не була мотивація його прихильників, обрання Зеленського буде негативним для України. Він справляє враження порядної людини, та лише від кількох його публічно виражених поглядів віє грубістю чи кричущою дурістю. І найголовніше те, що він – цілковито недосвідчений як політик. Єдиний досвід з тим, що якимсь чином нагадує світ політики, прийшов до нього через роль президента-реформатора, яку він грає на телебаченні. І цього не достатньо в такий критичний момент для української – а також світової – історії.
Перемога Зеленського майже негайно призведе до наступних висновків для України.
По-перше, відносини України із Заходом атрофуються, оскільки Зеленський тільки намагається збагнути, які західні інституції та органи є найбільш важливими для його країни. Перемовини з МВФ, Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку уповільняться. Тим часом американські та європейські лідери у своїх відносинах з Україною займуть позицію очікування. Те ж саме зроблять інвестори, які повелися б по-дурному, вклавши свої капітали в країну, якою керує комік.
По-друге, українські олігархи, що частково відійшли в тінь протягом останніх п’яти років, скористаються недосвідченістю Зеленського та його неспроможністю керувати складними урядовими структурами, щоб організувати своє повернення. Так само, як і корупціонери на всіх рівнях суспільства і держави. Український ВВП піде на спад, тіньова економіка виросте, безробіття зросте, торгівля з Європою скоротиться, а відтік мізків – а особливо тих молодих людей, які вибрали Зеленського – посилиться.
По-третє, реформи ураз зупиняться. Для початку, Зеленський поняття не має, як нині змінюється суспільство, економіка і політика, і в нього піде рік чи два на те, щоб усе це пізнати. Бюрократичний та адміністративний хаос, який підніметься після того, як Зеленський прийде до влади, зосередить всю увагу нового президента на тому, щоб підтримувати чи заново встановлювати порядок у соціальній, політичній та економічній системі, що руйнуватиметься.
По-четверте, Путін і його міньйони у відколотих регіонах на південному сході України будуть задоволені прогресом розкладання України під керівництвом Зеленського. Хто міг би впоратись з країною, яку вони вважають жартом, краще за клоуна? Хто міг би зазнати більшого краху з можливими провокаціями на окупованих територіях, на Азовському морі чи материковій Україні? Путін відчує неабияку спокусу розпочати збройний наступ на, скажімо, Маріуполь, відразу ж після інавгурації Зеленського. Можливо, ще більш небезпечним буде наступ пропаганди, яка намагатиметься схилити наївного Зеленського до низки зобов’язань, що рівносильні відмові України від свого суверенітету.
І якщо ці можливі варіанти не матимуть достатньо поганих наслідків, є велика ймовірність того, що парламентські вибори в Україні цієї осені породять роздроблений і застійний законодавчий орган, неспроможний домовитись ні про що. Тоді Україна отримає найгірший з трьох можливих світів – слабкого президента і слабку Раду перед лицем серйозних внутрішніх і зовнішніх викликів.
Тоді для нової євромайданної революції настане ідеальний час – можливо, навіть протягом перших місяців після обрання Зеленського. Втім, на цей раз дуже ймовірно, що вона буде від початку насильницькою, оскільки українське населення має напрочуд великі приватні запаси зброї, а українська армія майже напевне стане на бік протестувальників та проти коміка в ролі головнокомандувача. Малоймовірно, що Путін зможе втриматись від того, щоб поспішити на допомогу своїм російськомовним озброєним братам на місце, яке він вважає Малоросією.
Ці сценарії найгірші з того, що можна собі уявити.
Коли Путін відійде, і якщо Росія коли-небудь вирішить відмовитись від побудування імперії, українці матимуть повне право обирати клоуна за президента. Але до того часу їм слід усвідомити: керувати країною у сьогоднішньому небезпечному світі – це не жарти.