“Я — українець, а не росіянин”, заявив 85-річний американський актор ДЖЕК ПАЛАНС на російському фестивалі і відмовився від нагороди президента Росії.
Він народився 18 лютого 1919 р. у Латімер-Майнзі (Пенсильванія, США) у родині емігрантів з України Палагнюків. Батьки назвали його Володимиром, а Джеком (Jack Palance) він стане згодом. Його батько походив із села Іване-Золоте Тернопільської області, а мати зі Львівщини.
Джек став втіленням американської мрії – тієї, яка вимагає важкої роботи над собою, але дозволяє стати тим, ким хочеш. Він сворив себе сам: працював на вугільній шахті, займався професійним боксом. І навіть мав спортивне псевдо Джек Браззо. До речі, в спорті він досягнув значних результатів – побив рекорд за кількістю безперервних перемог, більшість із яких завершувалася нокаутом.
З початком Другої світової війни Джек завершив боксерську кар’єру і пішов на службу до військово-повітряних сил США. Під час одного з навчальних польотів на бомбардувальнику В-24 його літак раптово спалахнув. Джек врятувався, але обличчя вогонь спотворив до невпізнанності. Після того були довгі місяці лікування, кілька пластичних операцій та пересадок шкіри. Однак шрами на його обличчі все ж залишилися. Пізніше вони додаватимуть мужності його героям на екрані.
Можливо саме ця трагедія і довге лікування дозволили Джеку усвідомити своє покликання. В 30 років він закінчив факультет акторського мистецтва в Стенфордському університеті. На той час він розмовляв шістьма мовами: українською, російською, італійською, іспанською, французькою й англійською.
А далі була блискуча голлівудська кар’єра і визнання як непереаершеного актора вестернів. Його основні роботи: “Трамвай “Бажання”, “Острів скарбів”, “Бетмен”, “Військові ігри”, “Кіборг-2”, “Танго й Кеш”, “Молоді стрільці”, “Дракула”, “Че!”, “Desperados” та інші. Втім, як він зізнався в одному інтерв’ю йому весь час хотілося зіграти драматичну роль Тараса Бульби.
Він отримав низку найпрестижніших нагород в сфері кіно – “Золотий глобус”, “Еммі”, його тричі номінували на “Оскар”, який він отримав у 1992 р. за фільм “City Slickers”. Тоді йому було вже 72 роки, аое він зберігав відмінну фізичну форму – під час нагородження він викликав фурор своїм віджиманням на одній руці.
При цьому Джек ніколи не забував про своє українське походження. Ба більше! Він пишався цим! Добре знав українську мову та історію, співав українські пісні та брав участь у громадському житті української громади в США. Зокрема виступив під час відкриття пам’ятника Шевченку у Вашингтоні, що було найвизначнішим здобутком української діаспори в США у ХХ ст. Також Джек Пеленс був головою правління митецької благочинної фундації Hollywood Trident Foundation (“Фундація Тризуба”), яка надавала фінансову допомогу акторам і митцям, які демонстрували досягнення української культури (включно з кіномистецтвом) у цілому світі.
Показовим є його вчинок у квітні 2004 р. Тоді в Лос-Анджелесі тривав фестиваль “Русскіє ночі” під патронатом президента Росії. Кульмінацією була церемонія нагородження в Голлівуді американських митців та акторів російського походження званням народного артиста РФ за їхній внесок у розвиток російської культури. Серед нагороджених опинився і Джек Паланс. Його реакція на це неабияк спантеличила організатррій дійства, адже він влаштував справжній скандал: “Я — українець, а не росіянин”, — заявив він та відмовився від звання “народний артист Росії”, бо “не має нічого спільного ні з кіно, ані з Росією” і демонстративно залишив зал.