Номінація “золотая балалайка“, безумовно, буде продовжено. Але зараз про інше. Не усіх запишеш.
Не усіх інвентаризуєш. Не на кожного начепиш штрих-код. Але. Питання. Нахіба ви усі сюди лізете? Що ви тут забули? Ваших праотців мало топили у Черемоші – Пруті і навіть у Ворсклі? Чому ви поводитеся як таргани? Хто вас сюди покликав?
Що корисного ви хочете зробити для моєї країни? Чому ви тут живете й качаєте права? Це я про тих, хто має паспорт РФ.
Їх тут добіса. Я не хочу їх бачити. Тут. Ні в якій якості. В гості приїджайте, коли війна скінчиться.
Усі ці Вані Яковини, усі ці Матвєї Ганапольські, усі ці Євгєнії Кісєльови, Алєксєї Сємьонови, Алєксєї Суханови і так далі. І навіть Аркадії Бабченки. І навіть “х@хли”, які на підсосі у них. Можна одне прохання? Одне однісіньке! Уй@бутйте! На х@й уй@буйте! Дуже прошу позбавити нас своєї присутності. Не-гай-но!
Вона не несе ні цінності, ні здобутків.
Ви далі користуєтеся зручністю країни, толерацією вас, але у вас в голові, сука, суцільний Кремль. Ви мені розказуєте, чим живе РФ. І не лише мені. Усім.
Чесно? Мені пох@й як сконають мої далекі родичі в Ніжнєм Таґілє. Тим більше, там виробляють усю зброю, яка їде на Донбас. Чому я не працюю на Чувашия-ТВ? Або на Молдова-ТВ? Чому мене нічого ніде не гребе, що відбуваєтбься десь. А вас, тіпа, гребе, що відбувається тут? От чого ви п@здите?
Пакуймо речі, прасуймо шкарпетки та носові хусточки і уй@буєм на свій курський вокзал горада Масква. Поки не припинили залізничне сполучення. Нереально заїбали своєю дбайливою присутністю та фальшивою небайдужістю.