Сиджу ридаю… Не можу стримати сліз щастя від прочитаного у Ірини Геращенко. Душа просто крається. Іра, ну неможна ж так… cерце ж не залізне, не витримає…
Iryna Gerashchenko:
“Президент вже сів в машину й кортеж мав їхати, але, навіть через броньоване скло Президент почув плач маленького хлопчика, який голосив – ридав на всю бориспільську вулицю.
Сусідське хлоп’я з годину чекало, поки Президент вийде з будинку, над яким майорять український і кримськотатарський прапори, аби сфотографуватися. І ось така невдача.
Однак Президент вийшов з машини і зробив селфі із зарюмсаним хлопченям. Діти помчали додому щасливі. Кортеж поіхав на Банкову”.
Яка зворушлива історія! Цей незабутній момент про чуйність Петра Олексійовича повинен увійти у новітню історію України, Європи… і обов’язково має бути закарбований у підручниках з педагогіки. Плачу 😪