У соцмережах та смс-повідомлень часто надсилають “помічні” молитви. Однак, аби допомогли — їх слід розіслати ще 8-12 друзям. Якщо ж ігнорувати ці повідомлення, то, пишуть, буде біда.
— У таких випадках ідеться не про побожність, а про магію, — розповідає піддиякон Володимир Мамчин, докторант Богословського факультету Інсбруцького університету Леопольда-Франца. — Молитва сприймається як заклинання.
Не можна зводити Бога на рівень ідола, із яким можна вести “духовну бухгалтерію”: я тобі — молитву, ти мені — успіх. Справжні стосунки із Господом так не будуються. Слабкі у вірі люди спокушаються на такі речі. Та ці повідомлення нічого спільного із справжньою вірою та молитвою не мають.
— Феномен так званих “листів щастя” існує у різних варіаціях, — каже протоiєреєй Євген Заплетнюк, кандидат богословських наук УПЦ КП. — “Листами щастя”, які можуть існувати на папері, в електронному вигляді чи навіть у вигляді “єрусалимського тіста” вимагають ділитися з друзями. Це феномен, побудований на людському марновірстві та невігластві, що паразитує на страху, соромі та провині.
Цікаво, що часто в таких листах прямо фугують релігійні символи, згадки про святих, Богородицю чи Ісуса Христа. Однак церковним це явище не назвеш, а швидше — антицерковним.
— Чи слід вірити людям, які говорять, що їм почало таланити після пересилання “листів щастя” або передавання тіста друзям?
— Диявол буде робити все,лише б людина переконалася в реальності чудес поза Церквою. І це свідчення нашого марновірства. Віруюча людина боїться лише Бога, а не нещасть, які можуть статися через ігнорування повідомлень. Усі необхідні молитви надруковані в спеціальних книгах — молитовниках або молитвословах. Всі інші молитви використовувати не благословляється.
Що ж до “єрусалимського тіста”, то викидати його не варто. Краще спекти і з”їсти. Цей хліб немає ніякого відношення ні до Бога, ні до Церкви, ні до Єрусалиму чи Почаєва. Це всього лиш тісто, якому приписуються властивості, яких воно не має.