Варто поширювати!Влучні висловлювання Ліни Костенко
— Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі. — Жінки довше переживають образу, незалежно від того, вони образили чи їх ображено. — Я тільки не розумію, чому канадський прем’єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе. — У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна. — А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
-Люди не знають, кого вибирати, бо не можна ж вибрати когось з нікого. -І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само. — Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
— Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас. — Кожному поколінню сняться свої кошмари. -Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів. — У кожного своя пустеля і свої міражі. — Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії. -Глобалізація глобалізує всі проблеми, і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держав, деякі скотяться по цьому глобусу, як сльоза.
-Добре людям, які пробігають повз факти. А я проходжу крізь них. — Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації. — Люди! Давайте зупинимось і візьмемо новий старт. Бо при таких забігах фініш буде фатальний. — …але іноді мені здається, що колись я вийду з дому через вікно, і більше мене ніхто ніде не побачить. — Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що. — Бог з вами, люди. Все до чого ми байдужі, байдуже до нас. Через те ми такі й смертельно самотні.