На Старий Новий рік, за українськими традиціями, прийнято не тільки вітати всіх рідних та близьких зі святами, а й робити це в пісенній і віршованій формі.
В ніч з 13 на 14 січня зазвичай відзначається Старий Новий рік. Але для наших предків ці дні були особливими з іншої причини. Справа в тому, що 13 січня православна церква відзначає день преподобної Меланії. А 14 січня – день пам’яті Святителя Василя Великого.
Чим же відрізняється щедрування від посівання?
13 січня зазвичай співали щедрівки. Робити це могли тільки дівчатка і дівчата. Після заходу сонця дівочі компанії ходять домівками і бажають добра і щастя родинам, благополуччя, вихваляють господарів будинку. За це панянки отримують подарунки та частування.
А вже 14 січня посівають хлопці. Це традиція, яка пов’язана не з благополуччям роду або сім’ї, а з землеробством, оскільки Василь Великий є покровителем землі і тому для його задобрювання символічно “засівається” будинок зерном. Для цього можна, до речі, брати не тільки пшеницю, але ще і рис, і пшоно.
Хлопці починали посівати ще з півночі або приходили в будинок на світанку. А робилося це для того, щоб в будинок 14 січня, не дай Боже, не зайшла першою жінка. Тільки поява хлопця в цей день могла гарантувати хороший урожай і удачу в справах. Жінка ж – це до бiди і неврожаю.