Випадок у львівському трамваї.
В трамвай заходить женщіна (не пані, а женщіна) з мушчіною. Демонстративно, на всенький трамвай щось там волають російською зручно вмостившись у теплі крісла львівського трамваю.
Старший поважний пан, очевидно думаючи, що вони трохи тупі, російською сказав, що приїжджим гостям міста також варто купувати квитки.
Женщіна обіжено так:
– Я вас разачарую патумашта я карєная львавянка.
Не знаю, як щодо того милого пана, але ця женщіна мене не разачіравала. Все стало ясно.
Пан теж виявився “не разачарованим” і в момент коли я захотіла прокоментувати її твердження, він буквально перехопив ініціативу.
– Пані корінна львавянка з якого року? З часу як Львів асвабаждалі?
Вона щось там почала бубоніти іноземною мовою, але пан вже пішов.
На наступній зупинці вийшла і вона. Наче не виглядає, як одноклітинний організм, але все життя живучи в українському Львові не змогла вивчити мову.
Таке то.