– А в мене є таємниця! – прошепотіла Ліля своїй старшій сестрі, Вірі.
– Так? І яка ж? – Віра навіть не подивилася на сестру, вона намагалася викласти нові фото у соцмережу. – Тьху, яка у мене погана камера! Ну коли вже свята, я так чекаю на новий телефон!
– Ось щодо цього в мене і є таємниця, – хихикнула Ліля. Старша тут же відкинула свою “важливу справу” і метнулася до молодшої на диван.
– Ти знаєш, щось про мій подарунок? Ану, кажи! – Віра почала трусити молодшу сестру за руки.
– А от і не скажу! – молодша сестра любила подражнити і зачепити Віру, за що їй у відповідь гарненько прилітало.
– Кажи! Інакше я скажу батькам, що ти… Що ти вчора на вулиці морозиво їла! І тому в тебе горло болить!
– Неправда!
– Мені повірять, бо я доросла, а ти ще мала!
Дівчатка ледь не посварилися. У результаті Віра просто махнула рукою:
– Нічого ти не знаєш, просто говориш аби мене зачепити!
– Я знаю! Я бачила твій подарунок! У шафі!
– Так… Ну і що це за подарунок? Що цього разу ти вигадаєш? Рожевого слона або, можливо, чарівну квіточку?
– Досить! – Ліля надула губи і мало не розплакалася. – Я не обманюю! Я бачила Айфон! Те, що ти хотіла.
– Та гаразд… І де ти його бачила?
– У шафі! Батька.
– Ходімо. Покажеш.
Ліля зістрибнула з дивана і, переконавшись, що батьків на горизонті немає, навшпиньки повела сестру в спальню.
– Ну? Де він? Цей міфічний Айфон?
– Тут лежав… Я шукала носовичок, і натрапила на захований пакет із магазину техніки. Мені стало цікаво…
– Дівчата, що ви тут забули? – мати, Ніна, почула, як її доньки шепотіли у спальні, і вирішила перевірити, про що розмова.
– Нічого! – одразу відповіла старша. – Я просто допомагаю Лілі знайти носовичок!
– Ходімо, Лілю, я дам тобі спрей від нежитю. Горе моє… І де так примудрилася застудитися?
Здавалося, мати прийняла виправдання дочки.
Ось тільки Віра вже пройнялася ідеєю знайти свій подарунок. Звісно, Ліля могла переплутати. Але сучасні діти знаються на техніці часом краще за дорослих. І вона вже точно могла відрізнити всім відомий логотип дорогого телефону, від якоїсь нісенітниці.
Чекаючи на час, коли батьки підуть на роботу, Віра вирішила затриматися і проінспектувати шафи. У результаті вона не знайшла нічого, що було б схоже на телефон.
“Напевно, сестра знову все вигадала”, – Віра засмутилася. Вона мріяла про новий телефон і, оскільки її День народження і 8 Березня були в один день, дівчинка сподівалася, що батьки все-таки прислухаються до її бажань і куплять не простий телефон, а дорогий телефон, такий, який вже був у наймодніших і найзаможніших її однокласниць, яких, на думку Віри, батьки любили більше.
У результаті дівчинка дуже засмутилася. Та й напруга між сестрами була помітна: Вірая казала Лілі, що та вигадниця, а Ліля ображалася. У результаті мама дівчаток помітила настрій сестер і вирішила дізнатися про причину сварки.
До старшої було безглуздо звертатися, вона вміла обманювати на відміну молодшої.
– Лілю, давай поговоримо… Я бачу, що Віра на тебе ображається. Скажи, що між вами сталося.
– Нічого, – Ліля переживала, що мама теж звинуватить дівчинку в обмані або в тому, що та тицяла носа в батьківську шафу.
– І все ж таки… Я бачу, тебе щось турбує. Ти ж знаєш, що я не стану тебе сварити. Довірся мені та розкажи. Адже ми з тобою подружки, – Ніна розкрила обійми і Ліля, кілька секунд повагавшись, кинулася до мами. У неї накипіло, тримати в собі стільки всього було так складно для маленької дівчинки. Вона немов повітряна кулька, яку перекачали емоціями, ось-ось була готова луснути. І “луснула” у мами в обіймах.
Виплакавшись, вона розповіла мамі, як знайшла татовий подарунок.
– А Віра мені не вірить!
– Я тобі вірю. Це, звичайно, так! Щоправда, я не знала, що батько зважиться на такий дорогий подарунок… Ми з ним думали, що він купить простіший телефон, і він мені ще не сказав про покупку. – Новина для Ніни була несподіваною. Вона заспокоїла дочку і вирішила поговорити із чоловіком.
Той прийшов пізно і одразу ліг спати, а вранці поїхав надто рано. По телефону вони перекинулися лише парою фраз, бо чоловік постійно зайнятий. Поговорити з ним не було часу, вона лише запитала, чи купив він доньці подарунок. Але на що він надіслав ствердний смайл.
У результаті Ніна відклала розмову до святкових вихідних. Мабуть, вона не стала насідати ще й тому, що випадково знайшла докази.
Вранці в п’ятницю Ніна пішла викидати сміття і побачила на дні відра приклеєний чимось липким чек.
“Айфон останньої моделі”, – на чеку була ціна, дата і місце покупки.
“Ого… Ось це сума. А мені на день народження чоловік купив срібний ланцюжок у 4 рази дешевше…” – промайнуло в голові. Ніна, звичайно, любила дочку, але такий дорогий подарунок було страшно носити до школи. Щоправда, переконати у цьому підлітка неможливо. Ніна зітхнула і акуратно склала чек у ящик. Мало що? Сума велика, а якщо доведеться по гарантії ремонтувати?
– Кохана, мене терміново у відрядження відправляють. Додому не встигну, поїду так, – Семен зателефонував увечері в п’ятницю.
– І коли приїдеш?
– У понеділок.
– Тобто, 8 Березня і день народження доньки ти пропустиш?! Як це розуміти? – Ніна була зла.
– Ми обов’язково сходимо до кав’ярні наступних вихідних. Ти там дівчаткам поясни, що тато винен… Ну таке інше.
– Тато має іноді бути татом! А не лише купувати дорогі подарунки!
– Так, щодо цього. Я там сховав подарунки серед своїх рибальських снастей. Там і твій… Загалом, 8 Березня дістань і всіх від мене привітай. З наступаючим. Бувай.
Ніна нічого не встигла сказати, чоловік скинув виклик. На душі стало неприємно.
“Ось же додумався, ховати подарунки серед свого барахла…” – наступного дня, копаючись серед рибальського одягу і снастей, Ніна знайшла пакет і заглянула туди.
Яким же було її здивування, коли вона побачила в пакеті ще один чек. І сума в ньому була втричі меншою за першу. У пакеті було три подарунки: для кожної з найулюбленіших жінок Семена. Мабуть, подарунок для старшої дочки був для нього важливішим.
При цьому чоловік попрацював над тим щоб наклеїти стікери з іменами, мабуть, щоб Ніна випадково не подарувала колготки Лілі, собі не забрала телефон Віри, а тій не віддала плюшеву іграшку-нічник, який Семен купив для молодшої.
– Значить… Колготки? – Ніна була настільки зла на чоловіка, що не одразу звернула увагу на модель телефону. Натомість її оцінила Віра, яка прийшла до мами, щоб поцікавитись щодо святкового торта. До неї з хвилини на хвилину мали прийти гості.
– Це тобі від тата, дочко. Він просив передати, – намагаючись посміхатися, Ніна простягла коробочку. – Від мене буде сюрприз увечері.
– Але ж це не Айпфон… – дочка подивилася на коробку з неприкритим розчаруванням. – У цього дешевого телефону камера ще гірша, ніж у мого старого!
– Як це не Айпфон? Я бачила чек.
– Мамо! Який чек? Цей? – Дочка вихопила пакет і знайшла там другий чек. – Ось, дивись, тут написано ціну за телефон. Це не АЙФОН. І навіть не Самсунг! Це якийсь непотріб! Мені з таким телефоном соромно буде до школи піти! – донька розплакалася, а Ніна полізла в шухляду за першим чеком. Вона не розуміла, звідки він узявся в їхньому відрі для сміття.
– Що прийшла? Обманщиця! Айфон відрізнити не змогла?! – Віра з невдоволенням глянула на Лілю, яка прийшла на вигуки старшої.
– Я бачила! Там був не такий! – Молодша стала в позу.
– Значить, тобі треба окуляри! Краще б ти мене не обнадійувала! – Віра втекла до себе і гримнула дверима.
– Мамо, а де Айфон? – тихо спитала Ліля. – Ви з татом його здали, га?
– Не знаю. Я взагалі не розумію, що діється. Треба у батька спитати. – пробурмотіла Ніна, намагаючись зберігати спокій.
– Віро, твої гості не повинні переживати через те, що тобі хтось зіпсував настрій. Якщо ти не закінчиш дутися, то я всіх відправлю додому, – серйозно сказав Ніна, зазирнувши до старшої дочки. Після деякої розмови дочка все ж таки вийшла до гостей, і на якийсь час її відволікли від думок про невдалий подарунок. Потім привезли торт, а потім Вірі надіслав відеопривітання улюблений блогер. То був сюрприз від мами.
Віра була щаслива, подруги заздрили, ось тільки зняти відео її емоцій не було на що. Дочка відмовлялася розкривати подарований телефон.
У підсумку, Ніна зателефонувала чоловікові і запитала, що трапилося з Айфоном.
– Кохана, не було жодного Айфона. Це помилка.
– А я бачила чек та телефон у пакеті, – блефувала дружина.
– Ем…
– Ти купив собі телефон і не сказав?
– Я… Ем… Так. Але він виявився бракованим… Я його здав.
– Правда? Без чека взяли?
– Я з чеком здав.
– Чек у мене в руках!
– О… – на тому кінці повисла пауза. – Семен! Ну, скільки можна! Нам гаряче принесли, а ти з телефоном! Хто там взагалі з тобою розмовляє? Сьогодні мій день! 8 Березня!
Хоча голос був тихий, Ніна чітко почула кожне слово. Після цього в трубці зависла тиша. Ніна зрозуміла, що чоловік був не один. І що він скинув виклик.
– Припливли…
Першою думкою було повестися як дочка: розплакатися, влаштувати істерику. Ось тільки її не було кому пошкодувати. Вона залишилася сама. На жіноче свято. Одна, але з двома доньками, які не знали, що їхній тато… загуляв.
Раптом Ніні стало зрозуміло: його затримки, відрядження у свято, дорогі покупки. Мабуть, Айфон він подарував коханці. А решті – те, на що залишилися гроші. Найдешевший смартфон, колготки та світильник.
– Мамо! Ти йдеш пити чай із тортом? Ми його вже нарізали! Самі! – доповіла Ліля, зазирнувши до кімнати.
– Так, доню. Які ви молодці… Іду.
У неділю Ніна зібрала речі чоловіка.
Щоб зробити розлучення максимально спокійним для дочок, вона тимчасово попросила матір забрати їх до себе. Дівчатка не заперечували, вони любили бабусю.
У квартирі Ніна змінила замки, на щастя, житло купили до шлюбу. У квартирі чоловіка жила свекруха. Ось туди й відправила речі чоловіка Ніна.
Семен усе зрозумів ще під час розмови. Він знав, що дружина почула слова його молодої пані, і не сподівався, що Ніна вибачить. Він навіть не став вибачатися.
“Дівчаткам не кажи”, – тільки й написав він. Ніна не відповіла. Вона поки що не знала, що робитиме далі, як жити і як триматися. Заспокоювало одне – дочки були вже не зовсім малі. Отже, вони впораються.
Семен спочатку насолоджувався свободою. Через два роки він одружився з тією самою, кому подарував Айфон.
Ось тільки він не думав, що вона народить йому ще двійнят. При цьому апетити жінки не стали меншими. Вона вважала, що якщо чоловік красиво доглядав, то і в шлюбі він повинен поводитися так само.
Ось тільки у Семена справи вже не йшли вгору, як раніше. Грошей на аліменти, на утримання молодої дружини та маленьких дітей не вистачало. Він затягнув паски… Що дуже не сподобалось дружині.
Тому коли Семен подарував їй на 8 Березня колготки, вона виставила його за двері.
З того часу Семен працює тільки на аліменти… Чотирьох дітей та двох колишніх дружин не кожен потягне.