Я так давно мріяла познайомити батьків з коханим. Вадим – чудовий і я думаю, що у нас є майбутнє. Ми познайомились два роки тому, а чотири місяці тому почали жити разом. Найцікавіше, що колись в дитинстві Вадим також жив у Ковелі, а згодом з мамою переїхав в Луцьк. Там ми і познайомилися.
Тож ми з коханим вирішили, що настав час познайомити його з моїми батьками. І ось вони приїхали, та щойно тато увійшов, Вадим зблід:
– Ну де твій лицар? Хто завоював серце моєї донечки!
– Ось, Вадим, знайомся!
Та раптом мій коханий схопив куртку і пішов геть! Згодом написав мені повідомлення – “Все скінчено! Пробач!”
Я нічого не розуміла. Дзвонила йому, та він не брав. І лише тато наче все знав.
– Що сталося? Ви знайомі?
– Так. Вадим – мій син!
– Як? Ти що?
– Я бачив його фото в соцмережах. А ти його не показувала. Ти ж знаєш, що до твоєї мами я був у шлюбі і мав сина. Та потім щиро закохався і покинув їх. Врешті вони переїхали і ми перестали спілкуватися. Я висилав колишній гроші, і хотів бачитись з сином, та вона була проти.
Я завжди вважала тата своїм рідним батьком. Хоча насправді він почав жити з мамою, коли мені було чотири роки. Утім я любила його усім серцем.
– Мені шкода, що все так склалося. Я ніколи цього не хотів і був би щасливий, якби Вадим мене зміг пробачити!
Наступного дня Вадим приїхав забрати речі:
– Послухай, але ж ми кохаємо один одного! Чого ти не можеш пробачити татові!
– Ти й твоя мама зруйнували наше життя. Тож це кінець!
Він пішов. Я все ж сподіваюсь, що час мине і Вадим одумається. Як гадаєте, чи можемо ми бути разом?