А чому так буває, я не розумію, що мами синів категорично не можуть сприйняти його дружину. На жаль, так сталося у моїй сім’ї. Коли виходила заміж за Ярослава, то знала, що мама виховувала його і сестру сама. Ще на першій зустрічі, моя майбутня свекруха вже тоді вихвалялася про те скільки сили, здоров’я і коштів вона вклала у своїх дітей, яка вона молодець. Про те, що вони її тепер до кінця життя зобов’язані своїм вихованням, своєю освітою, та своїм розвитком. Я не дуже про те хвилювалася, адже ми мали проживати на окремій квартирі.
І скажу, що цих три роки нашого життя, хоч вона намагалася втручатися до нас, ми все ж змогли зберігати з чоловіком атмосферу кохання та романтики. Звичайно її набіги до нас додому залишали свій слід, адже вона у моїй квартирі поводилась так, наче господиня вона. Особливо мені не подобалися сімейні свята та застілля, адже на них вона обов’язково озвучувала свої материнські досягнення і про те, що діти їй зобов’язані. Ярослав при цьому сидів мовчки, а донька завжди підтакувала, що “Так, мамочко, ми пам’ятаємо з Яриком, що ти особлива жінка у нашому житті.”
Цього року чоловікові наближалось день народження і я запропонувала йому, щоб ми відсвяткували це вдвох. Щоб поїхали у готельний комплекс, там гарно відпочити і взагалі цей день присвятити лише нам двом. Ярослав з радістю погодився, сказав, що сімейні застілля його втомлюють. І взагалі він не розуміє тих традицій, збирати всіх родичів і знайомих з одним столом, три дні до того готуватися, а після того ще два дні прибирати. Я рада була це чути і тому своїм родичам та друзям одразу про це сказала, вони звичайно підтримали моє рішення, сказали, що поки молоді, ми маємо святкувати так, як нам хочеться. А от родині Ярослава це зовсім не сподобалося, свекруха і донька одразу почали влаштовувати нам телефонні напади.
Телефонували, та говорили про те, що вони вже людей запросили, про те, що вони розраховували, про те, що ми не дуже гарно вчинили з ними. Коли на нас це не діяло, свекруха приходила до нас додому та влаштовувала нам концерти. На яких плакала та втрачала свідомість, адже її син від неї відмовився. Розповідала, що в цей день вона його важко народжувала, що понад добу вона провела в муках, для того, щоб народити єдиного свого синочка, а він відмовився від неї. У такий день не хоче з нею побути, а вона пам’ятає до подробиць кожну хвилиночку його народження, а він ось такий невдячний виявився. Ярослав навіть запропонував своїй мамі, щоб відсвяткувати з ними в інший день, але у свій день він хоче пробути саме зі мною.
Її це не влаштовувало і зрештою вона практично свого досягла. Зранку на день народження Ярослав приймав привітання телефоном і заодно ми збирали свої речі, адже ми мали поїхати на два дні. Та зателефонувала сестра Ярослава, вона плакала в слухавку, що мамі стало зле, що до мами викликали швидку і прогнози невтішні. Забувши про святкування, ми одразу зібралися і помчали до свекрухи додому. А там нас чекав сюрприз, ніякої швидкої не було, свекруха була прекрасному настрої, в новому одязі з зачіскою та макіяжем, біля накритого столу. А біля неї сиділи ще багато їхніх родичів. Всі були в захваті, аплодували свекрусі та говорили, наскільки вона розумна жінка, що все зробила так, як потрібно їй. Ярослава потягнути столу всі його вітали, цілували, обіймали. Я бачила як йому незручно переді мною, адже дорогою до свекрухи, ми скасували своє замовлення на відпочинок, при тому ми втратили пристойну суму коштів. Свекруха ж сиділа за столом та розповідала, яка вона прекрасна матір, що вона не пожалкувала для свого сина, ні сили, ні грошей для того, щоб організувати це день народження. Хоч ми і недовго були на тому святкуванні, та все ж весь мій настрій був зіпсований.
З того часу промайнув уже місяць, а я досі не можу пробачити свекрусі її витівку. Мені здається, що вона не супермама, а просто жінка, яка не влаштувала своє особисте життя, а тепер руйнує його синові.