Я працюю водієм у маршрутному таксі. Вже багато років я курсую найбільшим маршрутом у місті. Чого за цей час тільки не траплялося. Але одну історію я запам’ятав на все життя. Як завжди, вранці був переповнений автобус. Люди поспішали хто куди. Одні на роботу, студенти та школярі на навчання. Не обходиться у такий час і без сварок. Звичайно ж за правилами я, як водій повинен стежити за порядком у салоні, але той, хто придумував ці правила, напевно не помітив, що мені ще й треба крутити кермо і стежити за дорогою, де кожен поспішає.
Але цей мій ліричний відступ не стосується історії. У салоні сталося наступне. На місце спеціально призначене для людей з обмеженими можливостями і для вагітних жінок та з дітьми сів якийсь чоловік. На одній з зупинок у салон увійшла жінка. На вигляд був сьомий місяць вагітності. Як і годиться, вона попросила чоловіка звільнити їй місце. Але той хамовито відмовився і буркнув щось на кшталт «Треба було ноги тримати разом».
Звичайно, весь автобус обурився на його слова. Почалася словесна суперечка. І тут, через дві зупинки, мене зупиняє патрульна машина поліції. У салон заходять хлопці у формі і йдуть прямо до того чоловіка. Жінка в цей час уже сиділа на іншому місці (хтось таки мав совість їй поступитися). Я також зайшов у салон нічого не розуміючи. – Хто викликав поліцію? — запитав старший із групи.
– Я, — почувся слабкий дитячий голос з самого заду. Виявилося, що хлопчик, побачивши таку ситуацію, відразу набрав 102 і все пояснив. Він був лише у першому класі. Оскільки інших справ не було, то хлопці швидко відреагували. Вони опитали свідків і забрали з собою того хама. Швидше за все, йому нічого не було, максимум штраф за хуліганство.
Але дивувало те, що маленький хлопчик єдиний, хто звернувся до поліції. Нікому навіть на думку з дорослих не спало поставити чоловіка на місце в такий спосіб. Коли ми поїхали далі, то з салону я почув як хлопчик відповідав на запитання жінки: – У школі нас вчили викликати поліцію, коли бачиш щось погане.