– Ну що, воно було того варте? Невже проміняти дружину з двома синами на молоду дівчинку справді того варте? Тепер ти заспокоївся?
Віолетта ставила це питання не вперше. І щоразу сподівалася, що чоловік знайде у собі сили, щоб дати відповідь. Хотілося, щоб він передумав, зізнався в чомусь, знайшов якесь безглузде виправдання і залишився.
Бог із нею, з цією дівкою, Віолетта знайде в собі сили пробачити заради сім’ї та синів. Скільки вони пройшли труднощів та бід?! Який величезний шлях вони подолали як сім’я… Але, мабуть, для Андрія це нічого не означало.
– Віолетко, ну чого ти знову починаєш?
Андрій випростався, відразу осікся, розуміючи, що знову назвав її як у молодості, коли любив. Він так називав її ще в інституті, коли вони вчилися. І чомусь спогади про їхнє щасливе студентство викликали в ньому романтичні почуття знову.
Але ось на підлозі стоїть валіза, розкладені речі, і ось-ось за ним вже заїде та сама, заради якої він вирішив відмовитися від сім’ї. Андрій з сумом подивився на вікно, ніби таємно хотів, щоб новоявлена обраниця не з’явилася.
– Ти ж розумієш, що так просто трапилося, ну у всіх так буває.
– Не у всіх, – парирувала Віолетта, знаючи, що вже нічого йому не доведе.
Андрій випростав спину, знову схилився над валізою, переклав туди свої сорочки. Він виглядав таким нещасним, ніби хтось наполіг, щоб він зробив цей вибір.
Підхопивши валізу, чоловік смикнув ручку вперед. Та з тріском відірвалася.
– Нічого, багатенька коханка тобі нову валізу купить, – промовила Віолетта наостанок.
Вона вийшла на ганок, схрестивши руки. Чоловік пробрався вперед, потягнув валізу вниз. Заверещавши гальмами, зупинився дорогий автомобіль, поблискуючи червоними начищеними боками.
Двоє синів Андрія вийшли на ганок, обійняли матір з обох боків. Чоловік обернувся, побачив цю картину. Заплакана дружина, двоє синів, а попереду нове життя. Дівчина натиснула долонею на кермо, машина видала неприємний протяжний звук.
– Ну? Ми їдемо? Чи ти вирішив залишитись? Передумав може, га? – з роздратуванням кинула Люда до Андрія.
Він відвернувся від дружини, сів у машину. Незабаром від автомобіля залишився тільки червоний силует, а потім він зовсім зник.
– Ну і Бог з ним! – сказав Денис, невдоволено хлопнувши дитячою долонькою по поруччях.
– Денисе, ну не треба так, він же все одно ваш тато, – сказала Віолетта, мимоволі схлипнувши, через що їй стало соромно перед синами.
Чомусь вона відчувала таке важке почуття провини.
Але це був його вибір, він вирішив, що з новою пасією, забезпеченим татом і бізнесом, куди, як він сподівався, його візьмуть, життя стане набагато солодшим. Віолетті страшно було уявити, як вона тепер боротиметься за життя, залишившись із дітьми вдвох у селі.
– Мамо, ти не хвилюйся. Ми з Денисом щось придумаємо. Готувати навчимося, щоб ти після роботи відпочивала, правда, придумаємо щось!
– Я на себе поросят візьму і курей. А Олег за хату візьметься. Ми ж вже не маленькі, мамо, шуруповерт тримати вміємо, все полагодимо!
Віолетта мимоволі заплакала, обіймаючи своїх синів, що ледь переступили у підлітковий вік. Добре, що вони вже дорослі та все розуміють. Але як же було прикро, що чоловік, який цих дітей на колінах вималівав випрошував, тепер просто зник.
Жінка повернулася до хати. Насмажила млинців, один із хлопчаків спустився до підвалу за варенням. І вони провели цей вечір втрьох. Діти навіть не згадали про батька, але тільки заради того, щоб маму не засмучувати.
Життя поступово має налагодитися, у це Віолетта вірила. Ну не може бути, що вона ступила на чорну смугу, яка йде вздовж, а не впоперек?!
Андрій ходив із кута в куток. Його сьогодні так дістали, сили немає. Адже він сподівався, що життя піде на лад. З такою забезпеченою дівчиною працювати не доведеться, і одразу можна буде купувати собі усілякі приставки, ігри.
Зовсім не так він уявляв своє спільне життя з молодою дівчиною, яка дуже швидко змінилася. Люда і до цього була примхлива, зациклена на своїй зовнішності, подружках, салонах краси. Але відколи вони почали жити разом і Люда отримала коханця у власне розпорядження, вона почала змінюватися. Її маска розліталася на шматки.
Люда злилася і заводилася з півоберта, могла не стримувати себе у виразах зовсім. І ось вже її коханий став негідником, і тіло його її не влаштовувало, і що він працювати не збирається, теж йшло у розлад з її планами.
Ще й татко благовірної почав капати на голову, наполягаючи на тому, що в бізнес він такого брати не збирається, і взагалі зіпсує йому життя, якщо той не збереться працювати зрештою. І якось все життя, гладко вибудуване чоловіком у голові, почало потихеньку розсипатися, не відповідаючи дійсності.
А цього дня все зовсім не за планом пішло. Він своїй обраниці пропозицію зробив, а Люда його перед друзями висміяла. Що обручку він на її гроші купив, а потім і дитину на її гроші утримуватиме?
І так вона сміялася з нього, аж голову закидала, що в чоловіка ніяких сил не залишилося, щоб на своєму наполягати. А найприкріше, що нові друзі його не відстояли, а так само посміялися, як це нахабне дівчисько!
Образився Андрій, влаштував сварку своїй обраниці, сподівався, що вона, як дружина, голову похнюпить, вважатиме себе винною, а потім сама перша на примирення прийде. Але не чекав Андрій, що дівчина його просто виставить, оскільки втрачати, як вона висловилася, такого чоловіка — все одно, що позбутися блискучого фантика.
Ще дужче образився Андрій, вирішив провчити дівчину. Поїхав він до своєї матері з ночівлею, щоб дівчина його місця собі не знаходила від ревнощів. Нехай думає, що він десь там подівся, хай тепер побігає за ним сама!
Але скільки б Андрій не сидів у своєї матері, чомусь коханка йому жодного разу не написала. Наче їй було байдуже, куди він пішов.
– Не розумний ти, Андрію. Дружина в тебе така чудова, а ти залишив її!
– Та куди ж вона дінеться з двома дітьми? Та ще й у селі… Нічого, повернусь додому, приймуть як милого.
– Якби синам твоїм було років по п’ять, може б і прийняли. А так хлопці і без тебе справляються. Он, днями з дядьком Леонідом дах латали втрьох. Та й твою дружину на роботі підвищили, коли дізналися, що ти її з дітками кинув заради міської фіфи! Та з тобою тут спілкуватися ніхто не буде, якщо повернешся, друзі твої також усі сім’янини, один ти, позорище!
Андрій закотив очі. Не вірить він матері.
Ну куди від нього Віолетта подінеться? Що, у неї вибір є, зрештою? Не сподобається йому далі жити з коханкою, він повернеться додому. І хлопці звикнуть, і Віолетта швиденько погодиться. На те вона і дружина, щоб прощати. Знав би Андрій, як насправді його дружина міркує, то не був би так у своїх словах певен!
Перед від’їздом Андрій проїхав повз будинок. Сини грали у футбол, сміялися, а дружина його сиділа на веранді у кріслі-гойдалці. В’язала якийсь черговий плед, часом підводячи голову і дивлячись на синів із блаженною усмішкою.
Адже колись він сидів у кріслі поруч. Обговорював робочі питання, ділився планами на майбутнє. Так вони й сиділи вдвох, дивлячись на синів, що підростали, і думаючи про швидкоплинність життя. І замість цього простого затишного життя, неспішного прагнення бути щасливими, він вибрав гроші, молодість і мрії про збагачення за рахунок інших.
І що зрештою? А зрештою сидить він тепер у машині, оскільки мати йому навіть вдома не дозволила залишитися. Вона найбільше була на нього ображена. Здавалося, навіть більше, ніж дружина.
Андрій поїхав назад до коханки, купив букет квітів, переночував у друга, якого таким тепер назвати не міг. А з ранку раніше поїхав до неї, щоб підібрати гарні слова, перепросити, вкотре вмовити її поспілкуватися з батьком, щоб той таки взяв його в бізнес.
Але коли Андрій приїхав, виявилося, що його ключ до замку не підходить. Так і поневірявся чоловік, маявся, а в квартиру потрапити не зміг. Подзвонив своїй коханці, а та йому прямо в трубку розсміялася.
– Ти мене провчити вирішив? У тамбурі твоє барахло! Як прийшов, так і повертайся додому. Нічого, за чотири місяці дружина тебе вибачила, а я з тобою няньчитися не збираюся!
Люда слухавку кинула, а на задньому плані хтось голосно і весело засміявся. І Андрій був упевнений, що це обов’язково хтось із його новоявлених друзів. Соромно було тепер у село повертатися, та тільки вибору ніякого в нього не було.
Просидів у машині до обіду, розмірковуючи, як перед дружиною вибачатиметься. Той самий букет, який для коханки приготував, кинув на заднє сидіння, щоб дружині як вибачення подарувати. І поки Андрій додому їхав, перебирав у голові аргументи, які скаже дружині.
І промова в нього виходила цілком правдоподібна. І знову він собі повторив, що нікуди дружина від нього не дінеться. Та тільки коли Андрій до будинку під’їхав, чекала на нього там зовсім не дружина. Варто йому було з машини вийти, як він одразу напоровся на своїх синів.
Денис, який був трохи старший, суворим поглядом дивився на батька. Руки його схрещені на грудях так само, як робила його мати.
– Я, вибачатися приїхав, чого ви стоїте? — ніяково сказав Андрій, не розуміючи, чого сини від нього хочуть.
– Ні, поїхав до своєї, от і сиди там! Нема чого до нас потикатися!
– Так, ми тебе в дім не пустимо, це не твій дім, а діда дім! Мама два тижні через тебе плакала! Все, давай до побачення.
Сини, що забарикадували вхід до будинку, стояли непорушними колосами. І все ж таки вони на тлі батька були зовсім тендітними дітьми. Андрій спробував пройти всередину, але хлопці встояли.
– Та що ж ви, зовсім своє місце забули чи що?!
– Ти свій вибір зробив, тепер пожинай наслідки! Йди звідси! – майже в один голос сказали сини.
Не витримав Андрій, вирішив поїхати до матері. Думав, що вона його рішення про примирення із задоволенням сприйме. І уявляв уже, як мати піде розмовляти з його синами та дружиною.
Мама сприяти відмовилася. А наступного дня Віолетта сама прийшла. Прямо сказала, що миритися не має наміру, і він свій вибір зробив. І скільки б Андрій не виправдовувався, хоч би скільки не повторював, що це лише один невірний вибір, Віолетта слухати його не стала.
Тож Андрій і залишився жити в матері. Та тільки на роботу на місцевий завод після того, що сталося, його брати не хотіли. Друзі-сім’янини теж спілкуватися не хотіли. Помикався Андрій, вирішив у місто поїхати.
І ось роки йдуть, сини ростуть, а колишня дружина з кожним роком дедалі гарніше стає. І поглядає за нею Андрій у соціальних мережах і відірватися не може. Він уже й нові стосунки завів у місті. Та тільки ніколи він свою колишню дружину не забуде. І ніколи вже собі не простить цей неправильний вибір…