Була 8-ма година ранку, коли водій підвіз мене під саму хвіртку. Стали ми заносити сумки на подвір’я, раптом бачу – ще одна машина під’їжджає, і зупиняється позаду буса. Я дуже здивувалася, адже нікого не чекала. Дочка з зятем попередили, що вони на роботі і не зможуть мене зустріти, то ж я не уявляла навіть, хто б це міг бути. Та довго перебувати в здогадках мені не довелося, бо раптом на моєму подвір’ї з’явився Олег, мій колишній чоловік, якого я не бачила 17 років

Автобус привіз мене і таких же заробітчанок як я до Львова, а там вже нас порозсаджували у менші буси і в залежності від напрямку, ми вирушили. Тут головне було сумки не переплутати при пересадці, а їх було багато, лише я одна мала 8 великих сумок.

Якби хто знав, як я вже хотіла додому! Та я дні рахувала, коли вже нарешті ступлю ногою на рідне подвір’я. Вся справа в тому, що я останні 17 років була в Італії на заробітках, а тепер вирішила вже закінчувати з цією справою.

Заробітки – річ хороша, і я завдяки їм багато до чого доробилася. Доньці квартиру купила, зятю машину подарувала, а для себе свій будинок в селі відбудувала, так що ці 17 років я провела в Італії не даремно.

По дорозі додому я згадувала як все починалося. Тоді мені було 37 років, а зараз – 54. Я могла б ще працювати, але просто не захотіла більше. Мене наче якась сила додому тягнула. Я в Італії трохи грошей заробила, і вирішила, що вдома відкрию невелику крамничку, і за ці гроші житиму.

Дочка мене в цьому підтримала, вона давно наполягала на тому, щоб я поверталася, але я не розуміла її настирливості. То тільки згодом до мене дійшло, що вона робила це не просто так.

Була 8-ма година ранку, коли водій підвіз мене під саму хвіртку. Стали ми заносити сумки на подвір’я, раптом бачу – ще одна машина під’їжджає, і зупиняється позаду буса.

Я дуже здивувалася, адже нікого не чекала. Дочка з зятем попередили, що вони на роботі і не зможуть мене зустріти, то ж я не уявляла навіть, хто б це міг бути.

Та довго перебувати в здогадках мені не довелося, бо раптом на моєму подвір’ї з’явився Олег, мій колишній чоловік, якого я не бачила 17 років.

Я не могла повірити своїм очам, бо він змінився до невпізнання. В голові крутилося багато думок? Звідки він тут узявся? Як знав, що я приїхала? Що це за машина у нього? Та й вигляд у нього був дивний, не такий як завжди.

Коли я виходила заміж, мені було 18 років, а Олег був старшим за мене на 6 років. Він запевняв мене, що як я стану його дружиною, то буду жити і горя не знати.

Та я про це і не думала, погодилася, бо він мені дуже сподобався, це було моє перше щире кохання. Мої батьки віддали мені спадковий будинок, який у них був, і ми стали з Олегом там жити.

Тільки от в сімейному житті все виявилося не так, як він обіцяв. У чоловіка були постійні проблеми з роботою. Спочатку нам дуже допомагали мої батьки, але коли вони зрозуміли, що так мій чоловік ніколи не стане самостійним, вони перестали це робити.

Проте, були змушені відновити свою допомогу, коли я дитину народила, а Олег не міг нас забезпечити. Він тільки руками розводив, мовляв, роблю що можу. Та насправді він нічого не робив, не хотів рухатися зовсім.

Я чекала, поки дитина виросте, і як тільки донька закінчила школу, я заговорила про заробітки. Але перед цим я з чоловіком розлучилася, бо просто не хотіла його утримувати.

Поки донька надумала заміж виходити, я вже і квартиру придбала. На весілля я молодятам гонорово ключі від квартири подарувала.

Потім для себе стала щось дбати. Діти допомогли мені привести мій будинок в порядок. Також певну суму на розвиток бізнесу я теж відклала. Так що я вирішила, що тепер трохи поживу для себе.

І тут з’явився мій колишній чоловік. Він справді дуже змінився. Сказав, що моє рішення з ним розлучитися дуже вплинуло на нього, і він теж поїхав за кордон. Заробив на будинок, і на машину.

Олег відшукав спершу нашу доньку, став з нею спілкуватися. Вона йому і розповіла, що я повертаюся додому, а Олег попросив її, щоб вона допомогла нас помирити. От дочка і влаштувала нам таку зустріч.

У Олега є план – він просить, щоб я повернулася до нього, і щоб ми жили разом у його будинку. А мій будинок він пропонує віддати нашій спільній дочці.

На словах воно якось так гарно виходить, і чесно зізнаюся – я вражена, але от чомусь я внутрішньо не вірю, що з цього щось може вийти, хоча визнаю, що Олег дуже змінився, став таким, яким я його тоді хотіла бачити. Але вже занадто пізно.

Не знаю, що мені робити. Дочка дуже просить, щоб я помирилася з батьком, і Олег це постійно пропонує, відколи я приїхала, а я не впевнена. Може, хтось мені пояснить, що це у мене за страх? Адже чоловік хороший, такого, як він зараз, будь-яка жінка прийме.

Що порадите робити? Ризикнути ще раз?

Поділись з друзями...