Ще в студенські роки я познайомився з Оксаною. Наші стосунки не були серйозними, ми познайомилися на дискотеці, а потім час від часу ще бачилися. Одного дня, вона подзвонила до мене, і сказала, що у нас буде дитина, і ми відразу готувалися до весілля. Хоча я не кохав її, але вона прийшла до моїх батьків, розповіла їм про все.
Я взагалі не хотів одружуватися, але мої батьки мені говорили про дитину, яка має виховуватися в повній сім’ї, і я вирішив все ж таки бути з Оксаною. Думав, що, можливо, зживемося, почуття можуть і потім появитися. Але тут ще був нюанс — вона була пишних форм, а мені подобалися худенькі дівчата. Я встидався познайомити її з друзями, брати її з собою гуляти. Жили ми з нею, як сусіди, не виходив з нею нікуди, і взагалі не хотів її.
Потім у нас появилася чудова донечка — це, напевно, найкраще, що вона мені могла подарувати. Правда, після пологів вона стала ще повнішою та взагалі не доглядала за собою.
Так промучився я з нею ще пів року, а потім подав на розлучення. Не зміг я жити з жінкою, яку зовсім не кохаю. Вона все розуміла з самого початку, тому погодилася на розлучення без всяких плачів та сварок. Коли вона переїхала від мене, я відчув себе щасливим. Після розлучення, я з Оксаною не бачився, а дитині гроші скидаю на карточку.
І ось днями я випадково зустрів її у парку. Вона стала справжньою красунею. Я не міг зрозуміти, що трапилося. Як би вона одразу була такою, то я б ніколи з нею не розлучився. Зараз вона просто стоїть перед очима, і я не можу не думати про неї. Мені хочеться повернути її, але не знаю, чи вона зможе мене пробачити …