Як хату переписати, то на сестру, а як за мамою доглядати, то нехай невістка хоча б два рази в тиждень заходить. Е ні, такого не буде.
Я ж думав, що мама змінить своє рішення щодо квартири, але вона не може, бо ми з дружиною свою квартиру маємо, а ось Марічка, працюючи стільки років в Німеччині – ні.
Тата нашого не стало вже давно. Мені було чотирнадцять, а сестрі дванадцять.
Мама продовжувала жити в селі. Ми з Марічкою після школи як поїхали з села, так і не поверталися. Ну як, поверталися, звісно до мами, але більше по святах.
Я після того, як одружився, з дружиною оформили іпотеку, яку виплачували довгий п’ятнадцять років.
Економили ми на всьому, бо дуже хотіли мати свій дах над головою.
Ми з Інною виховуємо трьох дітей. Старші сини вже кавалери, а молодшій нашій принцесці всього сім рочків.
Сестра навіть не закінчивши університет, поїхала на заробітки в Німеччину.
Ми з Марічкою спілкуємось, але не часто.
Ще раніше, як мама була здорова, вона сказала, що раз я квартиру свою маю, то свій будинок вона переписує на Марічку. Я не був проти, але відразу ж наголосив, що раз так, то щоб сестра і при потребі доглядала матір.
Мама тоді ще навіть пару курок тримала, здоров’я було, ось Марічка й погодилася.
Але вже більше чотирьох років вона не повертається в Україну. Сім’ї в неї немає, правда, живе з якимось Збишеком на віру.
Мені все рівно, що вона там робить, бо маю про що у своїй сім’ї думати.
Але недавно, коли ми приїхали до мами в село, вона сказала, що погано почувається, і було б добре, щоб моя дружина за нею доглядала, хоча б два рази в тиждень.
Я був такий злосний. Та в нас троє дітей, ми обидвоє по роботах. Тоді мама сказала, що навіть готова нам пів своєї пенсії віддавати.
Нам не треба її грошей, нехай повертається Марічка з чужини і її доглядає, дах над головою в сестри забезпечений.
Я ж до останнього надіявся, що мама передумає і перепише будинок на мене, чи навіть на онуків, але ні, вона дбає лише про доню.
Я порадив їй знайти в селі якусь людину, якій вона і буде платити, за догляд. Мама сказала, що за ці гроші їй і стакан води ніхто не принесе.
– А моя дружина повинна?
Я знаю, що з рідною мамою так не можна, але по-інакшому просто не виходить…