Я тримала в руках документи і не могла повірити, що мій рідний син міг мені сказати неправду. Але ж в документах чітко було сказано, що мій син є власником квартири. І придбав він житло ще рік тому. Я просто не знала, що тепер думати і що робити.
Трохи більше року тому мій син одружився. Невістку він захотів привести додому, хоча знав, що мені ця ідея не дуже подобається.
– Мамо, ми рік у тебе поживемо, а потім переїдемо. Розумієш, з грошима зараз туго, – пояснив син.
Я здивувалася, Олексію 27 років, він давно працює і доволі добре заробляє, тож мені було дивно – де його гроші і чому він сам не може зняти собі квартиру. Але я не могла відмовити, думаю – всяке буває, адже це мої рідні, і я завжди готова допомогти, чим можу.
Стали молоді жити у мене, з умовою, що це лише на рік. Олексій був моїм єдиним сином, і я щиро вірила, що коли ми вже дійдемо до того моменту, коли йому буде легше, вони з Юлею знайдуть власне житло і почнуть жити окремо.
Вони сплачували половину за оренду, а от харчі купувала я, і мене це дещо напрягало, бо майже вся моя зарплата йшла на те, щоб прогодувати нас усіх. Сину я не раз говорила, що їм теж треба вкладатися, то коли я скажу – в той день він принесе трохи продуктів, а потім знову сидять і чекають, що я все куплю та ще й приготую.
Мені все це не подобалося, але я терпіла, бо сподівалася, що так молоді швидше назбирають собі на житло.
Та нещодавно син з невісткою мене дуже здивували, вони сказали, що їдуть в Буковель на тиждень відпочивати, і це при тому, що там ціни захмарні, а вони постійно плачуться, що грошей не мають.
Я була навіть зла, адже як так – живуть практично за мій рахунок, а самі їдуть на дорогий курорт, відпочити вони хочуть, наче вони сильно втомилися.
Син з невісткою поїхали, а я взялася прибирати в квартирі. І тут на мене чекав сюрприз – я випадково знайшла в одній зі своїх тумбочок купу документів, і один з них засвідчував право власності на квартиру. Згідно із ним, мій син купив квартиру ще рік тому і жодного слова мені про це не сказав.
Я кілька разів перечитала документ, бо не могла повірити, що син мене обманював стільки часу. Невже? Олексій, мій Олексій, який так старанно пояснював, чому їм нема де жити, – насправді вже давно вирішив це питання.
Я дочекалася повернення сина, а тоді вирішила з ним серйозно поговорити. Як мама, намагалася тримати себе спокійно, щоб не дати волю емоціям.
«Олексію», — сказала я, намагаючись говорити спокійно, — «я знайшла твої документи. І хочу, щоб ти пояснив мені, чому ти брехав мені. Ти говорив, що не маєш грошей, а тепер я дізналася, що ти давно придбав квартиру. Чому ти не сказав мені правду?»
Я бачила, як обличчя сина змінюється. Він на мить замовк, потім опустив голову. Але слова, що він вимовив далі, не принесли мені полегшення.
«Мамо, ти все неправильно зрозуміла. Ми думали, що так буде краще. Ми вирішили, що тимчасово поживемо в тебе. Ти ж мама, повинна нас зрозуміти, і я маю право жити тут», — почав він виправдовуватися.
«Олексію, це не тимчасова ситуація. Я не думала, що ти так будеш діяти. Якщо тобі потрібно було допомогти, я завжди була готова, але не таким чином! Ти вирішив жити тут, обіцяючи, що це на кілька місяців, а сам у той час приховував, що вже давно вирішив питання з житлом. Ти ж міг сказати мені правду…»
Мій голос трохи здригнувся, але я намагалася контролювати себе, адже це був момент, коли я мала не тільки виговоритися, але й змусити його зрозуміти, що такі вчинки – це не просто «помилки», а серйозні рішення.
Олексій своєї провини не визнав. Він заявив, що він дорослий і має право робити так як вважає за потрібне. Син знову мені нагадав, що в цій квартирі є і його частка, так що він нічого не порушує, а в свою нову квартиру переїде лише тоді, коли вважатиме за потрібне.
Невістка стала на сторону свого чоловіка.
– Олексій такий же власник, як і ви. До того ж, ми платимо комуналку. Що вам ще треба? Покрокового звіту про наші фінанси? – зухвало заявила мені Юля.
А мені так прикро, що словами не передати. Хіба я що маю проти, навпаки, я як мама пораділа би за них. Не розумію, навіщо було від мене приховувати факт покупки квартири, ще й зараз робити мене у всьому винною.
Ось як тепер з ними спілкуватися і жити разом?