Тетяна Михайлівна вважала невістку винною у всіх проблем та неприємностей, оскільки саме після її появи у них почалися труднощі.
– Привів у будинок невідомо кого, а тепер ми маємо наслідки розбирати, – казала вона чоловікові. – Ти можеш собі уявити, щоб ми проти батьків пішли свого часу і шлюб прийняли рішення проти їхньої волі?
– Такий час був, інший, – нагадував Іван. – Може, не така погана ця Настя, та й живуть вони окремо від нас, тож ми мало спілкуємося.
– Минулого разу вона приїхала до нас із новим татуюванням на всю руку, – обурювалася Тетяна Михайлівна. – Цього разу ця дівчина зробила коротку стрижку та пофарбувала волосся у синій колір.
– Ну, Олег нічого не каже, значить їм подобається, – міркував чоловік.
– А мені категорично не подобається і взагалі не зрозуміло, які онуки можуть народитися від такої невістки, – бурчала Тетяна Михайлівна. – Ну, наш Олег не міг знайти нормальну дівчину, йому тільки екстрим у всьому потрібен.
Настя чудово знала, що свекруха особливого захоплення від неї не відчуває і навіть спеціально її провокувала. Вона одягалася зухвало перед приїздом у гості, або могла розповісти про пригоди у підлітковому віці. Свекруха тільки очі закочувала і на Олега косилася, а Настю така ситуація потішала і здавалася смішною.
– Наступного разу приїдемо до твоїх батьків на мотоциклі, – сміялась Настя після чергового приїзду в гості. – Мені здається, твоя мати готова заплакати тільки при першій моїй появі.
– Може, не варто батьків провокувати? – сумнівався Олег. – Вони ж для нас стараються, а ми, виходить, невдячні.
– Та годі тобі, – посміхалася Настя. – Твоя мати мене недолюблює, і я просто підтверджую її правоту. Це гра у нас така, всім весело і прикольно виходить.
Олегу зовсім не було весело, бо мати постійно його дорікала і на жінку скаржилася.
– Хазяйка погана, виглядає жахливо і взагалі вона тобі не підходить, – напирала Тетяна. – Навколо було стільки прекрасних дівчат із добрих сімей, а ти вибрав незрозуміло що.
– Мамо, тобі варто прийняти той факт, що ми сім’я, – просив Олег.
Тільки Тетяна Михайлівна нічого приймати не збиралася і постійно свою думку відстоювала. Вона всім розповідала, як сильно їм не пощастило з невісткою. А якось вона дізналася, що Настя збирається на море поїхати з подругами, бо Олегу відпустки не дали і остаточно на неї з’їлася.
– Нічого поганого в цьому немає, – виправдовувався Олег. – Я не можу поїхати на відпочинок, Настя давно мріяла, нічого, якщо вона відпочине із подругами.
– І друзями, – тиснула Тетяна. – Невже, ти настільки наївний, що сліпо дружині довіряєш і готовий їй прощати?
– Так тут нічого прощати, просто проведе час із друзями, – міркував Олег.
– Якщо вона поїде не зрозуміло з ким на море, вона назавжди перестане для мене існувати, – не здавалася Тетяна Михайлівна. – Я не така не розумна, як ти, і чудово усвідомлюю наслідки таких поїздок.
– Що ти маєш на увазі? – не розумів чоловік.
– Якщо ти готовий все на самотік пускати, то я не збираюся цього робити, – вирішила довести тему до логічного завершення Тетяна Михайлівна. – Якщо твоя дружина сама поїде, для мене вона остаточно перестає бути невісткою, і я прошу тебе розлучитися.
– А якщо я не згоден? – не розумів Олег. – Не бачу причин для ухвалення такого рішення.
– Значить, вибирай, або така дружина або батьки, – обурювалася Тетяна. – Ми не хочемо бути маріонетками у її грі. Якщо на бік дружини встанеш, то ти нам більше не син!
Олег не розумів такого настрою матері, бо не бачив проблеми у стосунках із дружиною. Вони жили добре, розуміли одне одного, і лише періодичне втручання батьків доставляло проблеми. Він точно не збирався з Настею розлучатися тільки тому, що вона у відпустку сама їде і не сприймала всерйоз умови матері.
– Цікава тема, – потирала руки Настя, дізнавшись від чоловіка про нову сварку свекрухи. – Раніше вона просто мене недолюблювала і поглядом свердлила, а тепер умови почала виставляти.
– Я готова відмовитися від поїздки, якщо ти справді вважаєш це неправильним, інакше не мінятиму плани, – міркувала Настя.
– Їдь, все нормально, не треба всерйоз звертати увагу на слова матері, – невпевнено міркував Олег.
Настя на море поїхала, родичам сувеніри купила і після повернення сама до них у гості вирушила.
– Нема чого тобі тут робити, – з порога заявила їй свекруха. – Я вже все синові сказала, так що ти для нас більше не невістка і нема чого тут пороги оббивати.
– Це тільки через поїздку на море чи вам просто потрібен був привід? – поцікавилася Настя.
– Нам набридло твоє хамство, – впевнено казала Тетяна Михайлівна.
– Ми ж із Олегом добре живемо, що вам так спокою не дає? – питала дівчина.
– Я все сказала, якщо Олег вибере тебе, то у нас більше нема сина, – впевнено казала Тетяна.
Настя повернулася з гостей у поганому настрої, бо цього разу сумнівів у рішучому настрої свекрухи не було. Вона прямо іскри метала від образи і точно була готова синові життя зіпсувати. Раніше Настя не зважала на такі випади, тепер за емоційний стан чоловіка переживала, бачачи його хвилювання з цього приводу.
– Я тебе люблю, але все чудово розумію і готова піти убік, щоб не ставати між тобою та батьками, – говорила Настя. – Може згодом твоя мати змінить гнів на милість і дозволить нам просто нормально жити?
– Я свою матір добре знаю, тож можна не сподіватися, – відповів Олег. – Якщо вона з’їлася, то нікому не буде спокою.
– І що тоді робитимемо? – переживала Настя. – Я вже свою провину відчуваю, перегнула з провокаціями. Думала, свекруха заспокоїться і нас у спокої залишить, а вона пішла на принцип.
Олег обіцяв дружині з матір’ю при нагоді поговорити, тільки за фактом такої можливості не було. Тетяна Михайлівна вирішила йти у своєму протесті до кінця і навіть слухавку на його дзвінки не брала.
– Подзвони нам тільки тоді, коли зі своєю благовірною розлучишся, – кинула вона якось і відключила телефон.
Настя сама була готова зійти з дистанції та відмовитися від чоловіка заради його спокою. Вона збиралася вирушити до батьків до іншого міста.
– Ми з тобою сім’я, тому маємо пережити це разом, – сказав він рішуче, дізнавшись про план дружини.
– А як же твої батьки? – хвилювалася Настя.
– Або приймають нас двох або не приймають, це їхня справа, – відповів Олег. – Я вже не хлопчик, якому можна не купити чи відібрати улюблену іграшку.
Гра в мовчанку тривала три місяці. За цей час Тетяна Михайлівна етяна жодного разу синові не зателефонувала і сама слухавку не брала. Олег залишив ідею про перемир’я та вирішив просто жити одним днем. З батьками він зустрівся лише за кілька місяців, коли батько несподівано потрапив в палату. Мати тоді тільки повідомлення надіслала, а він кинувся і поїхав. І Настя слідом помчала, і біля свекра сиділа, ліки купувала і словом не згадувала минулі сварки.
– Якщо ти думаєш, що своїм вчинком нашу прихильність заслужиш, то це дуже дарма, – бурчала Тетяна.
– Я нічого не прошу, я просто підтримую чоловіка, от і все, – стомлено відповіла Настя. – Ви можете сприймати мене, як вважаєте за потрібне.
Олег був вдячний дружині за підтримку, після виписки батька все повернулося на свої круги, і мати навіть слова доброго не сказала.
– Що далі думаєш? – Запитала потім Настя у чоловіка.
– Думаю, що я мав рацію у своєму виборі, – впевнено відповів чоловік. – Якщо батьки готові йти проти нас, то нам з ними не по дорозі.
Через рік у подружжя народився маленький син, а дідусь із бабусею все грали в принципи і навіть заради єдиного онука не були готові спілкуватися. Олег здався, він так довго намагався згладити всі кути, що одного разу просто відпустив ситуацію. Тепер він точно знав, що має надійний тил у вигляді дружини та сина. Лише десь у глибині душі було важко та прикро через поведінку рідних людей.