Світлана Вікторівна виховала двох дітей сама. Так уже склалося. І, треба сказати, що вдало, адже і син, і дочка стали успішними людьми.
Вони мали свій бізнес і достойний заробіток, допомагали матері і та була спокійною й щасливою на старості років.
Дочка Олена була заміжньою і виховувала дитину, а от у сина Олега особисте життя все якось не складалося.
Стосунки, звісно, були, але недовготривалі, несерйозні. Чи то жінки йому такі траплялися, чи він сам таких до себе притягував, але не щастило.
А ще багато хто з колишніх подруг Олега дивилися, в першу чергу, не на нього, а на його гаманець.
Чоловік був завидним нареченим: власна трикімнатна квартира, дорогий автомобіль, дача, відпочинок за кордоном.
Сам Олег також виглядав дуже достойно, тому бажаючих вийти за нього заміж вистачало. Йому ж хотілося зустріти жінку, яка полюбить його душу, а він уже потурбується про те, щоб забезпечити її всім.
І така жінка, нарешті, зустрілася. Віра була дуже милою, щирою, лагідною і молодшою від Олега на 7 років.
Вона, на відміну від більшості його колишніх, не заглядала до чоловіка в гаманець, хоча й жила досить скромно, а ще самостійно виховувала двох маленьких синів.
Віра зачарувала Олега своєю простотою й невимушеністю, добрим серцем і легким характером. Вони покохали один одного і Олег, нарешті, почувався щасливим.
Його не лякала наявність у жінки двох дітей, навпаки — вони швидко знайшли спільну мову та подружилися.
Дуже швидко Олег запросив Віру з дітьми переїхати до нього, і ті з радістю погодилися. Чоловік підготував усе необхідне та збирався поділитися своїм щастям із матір’ю. Але жінка, на превелике здивування, радості з ним не розділила:
-Олеже, синку, зітхала вона, — ну як ти можеш їй вірити… Вона ще й з дітьми?
-Мамо, чому ти так кажеш про Віру?! Ти її зовсім не знаєш! — Олег був здивований, адже мати завжди в усьому його підтримувала.
-А ти знаєш? — обурилася мати. — От тільки не сміши мене й не говори, що в неї до тебе неземне кохання! Сину, в неї двоє малих дітей, батько яких хтозна де знаходиться, аліментів не виплачує, тож вона мусить за все платити сама. І тут з’являєшся ти, весь такий щедрий і благородний. Звісно ж, у неї одразу до тебе виникли неабиякі почуття!
-Мамо, ти не права, — заступився за Віру чоловік. — Звичайно, їй дуже важко, але за весь цей час, що ми знайомі, вона ні копійки в мене не прийняла, хоча я пропонував!
-Який же ти наївний… Обкрутила вона тебе… — не здавалася Світлана Вікторівна. — Це поки вона не бере, щоб одружитися з тобою, а як стане дружиною — тоді побачиш і згадаєш материні слова!
Олег був здивований — вперше в житті його мудра й завжди розуміюча мати поводилася таким чином. Сестра Олена також трохи насторожилася щодо майбутньої невістки, але нічого поганого про неї не говорила:
-Братику, ти не сердься на маму, а намагайся зрозуміти її почуття. Зараз, ти ж знаєш, які корисливі жінки. Вона просто за тебе хвилюється.
Олег не став сперечатися й сваритися з мамою. Він вирішив, що вони з Вірою почнуть жити разом, а там жінка й сама з часом побачить, що він не помилився з вибором коханої. Але його надії не справдилися…
Світлана Вікторівна майже не заходила до них в гості, а тільки телефонувала синові. Про невістку не хотіла чути жодного слова, а тільки чекала, коли вона покаже своє справжнє обличчя й зникне з життя її Олега.
Коли чоловік розповідав матері про відпочинок зі своєю сім’єю або подарунки Віриним хлопцям, вона тільки обурювалася:
-Ну звичайно, гарно вони влаштувалися на твоїй шиї… І море їм, і подарунки, і в школу все їм купив…
-А як інакше, мамо? — дивувався Олег. — Подобається тобі це чи ні, але вони — моя сім’я, і ми дуже щасливі. А ще я мрію про спільну дитину з Вірою.
Останню фразу Світлана Василівна не хотіла й чути і зробила вигляд, що Олег нічого такого не говорив.
Віра ніколи не чула від свекрухи прямого невдоволення, адже жінка була добре вихованою, але ж відчувала її негативне ставлення всією душею. Не раз Віра намагалася встановити зі Світланою Василівною контакт, запрошувала в гості, цікавилася станом здоров’я, але все було марним.
А одного дня Світлана Василівна заслабла. Тепер їй довелося сидіти вдома й бути обмеженою в усьому. Оскільки і Олег, і Олена з ранку до ночі були на своїх роботах і керували бізнесом, вони не могли знаходитися біля матері, і хотіли найняти людину, яка б за нею доглядала. Але Віра запропонувала інший варіант:
-Навіщо нам когось наймати? Це буде чужа людина, яка може не сподобатися мамі, та й грошей доведеться платити чимало. Я можу доглядати Світлану Василівну, адже працюю вдома. Мені зовсім не важко, тільки перевезіть її поки що до нас.
Світлана Василівна, почувши цю новину, спочатку дуже розгнівалася, адже взагалі не хотіла бачити невістку, а тут ще й сидіти з нею цілий день і про щось просити, показуючи свою слабкість та безпорадність. Але потім подумала, що це гарний шанс викрити, нарешті, Віру.
Перший тиждень був надзвичайно важкий і для Віри, і для її свекрухи. Жінка поводилася, як капризна дитина, щоб роздратувати невістку й змусити її показати своє справжнє “Я”.
Вірі було дуже важко морально, але вона терпіла, була привітною, бо, по-перше, сама запропонувала свою допомогу, а по-друге, не хотіла зіпсувати відносини з матір’ю чоловіка остаточно.
Поступово, крок за кроком, серце Світлани Василівни відтануло. Спочатку вона й самій собі забороняла погоджуватися з тим, що дружина сина — чудова й людяна жінка, але її оборона з кожним днем здавала й здавала свої позиції.
Після одужання Світлані Василівні все ще була потрібна допомога, адже вона ще довго не могла сама себе обслуговувати, і тут знову Віра була поряд.
За ці кілька місяців пліч-о-пліч дві найдорожчих для Олега жінки стали справжніми подругами, чому чоловік, безумовно, був надзвичайно радий.