Вже давно я працюю в хорошій фірмі, добре там заробляю, але часто можу тижнями не бути вдома. Одного разу у відрядженні ми з колегою зустріли двох симпатичних молодих жінок. Нам було нудно, особливо вечорами, коли ми не знали, чим і зайнятися, а трохи вільного часу у нас там було, адже були ми далеко від сім’ї. Ми вирішили трохи поспілкуватися з ними, в результаті чого у мене зав’язався роман з однією з них. Мені дуже сподобалася моя нова обраниця. Вона була така молода, красива та безтурботна.
У той час я був одружений. Я не можу нічого поганого сказати про свою дружину. Вона старше на 8 років за цю молоду жінку. У нас в шлюбі є ще й донечка, якій скоро виповниться 7 років. Здавалося б, що мені немає на що скаржитися, все добре у мене було: дружина, дитина, гармонія та справжній достаток в сім’ї. Але по поверненню додому я продовжував щодня листуватися зі своєю новою знайомою, інколи ми навіть могли годинами розмовляти. Мені захотілося знову побачити її і ніколи більше не відпускати. Я знову, не сказавши правди дружині, поїхав до цієї жінки в інше місто. Тиждень, проведений разом, був дійсно незабутнім, це було щось нове в моєму житті, світле та спокійне, сповнене яскравих фарб.
Коли я повернувся вже додому до дружини та своєї доньки, то відразу зрозумів, що мені чогось не вистачає, це не те життя, яке зробить мене щасливим. Я вирішив, що правильно буде, якщо я розповім всю правду дружині про своє нове кохання, хотів бути чесним перед нею, думав, що це справедливо по відношенню до дружини, з якою прожили ми чимало років разом. Вона не заслужила такого ставлення з мого боку, адже була хорошою та доброю людиною.
Розмова з дружиною була дуже непростою для нас обох. Мені було соромно зізнатися у своїй зраді і повідомити їй, що я хочу розлучитися з нею і виїхати до своєї коханої. Я тоді намагався не дивитися в очі своїй дружині, я дуже добре її знав і відчував її сум та печаль. Було дуже добре видно, що їй важко мене зрозуміти, адже у нас були чудові стосунки вже багато років, ми були хорошою сім’єю, вона ніколи не очікувала від мене подібного. Так я і сам був в розгубленості. Сам від себе і не очікував, що зможу все кинути і просто втекти. Моя нова обраниця відразу запропонувала мені жити разом, а я не зміг відмовити, адже сам останнім часом лише й мріяв про це. Мені було дуже добре, життя тоді здавалося безтурботним та цікавим, а моя нова жінка приділяла мені дуже багато часу, хоча не спішила мені в чомусь догоджати.
Так минав час.
Ну а потім? Навіть не знаю з чого почати. Я дізнався, що моя дружина повернулася до свого колишнього чоловіка, з яким прожила три роки до нашого знайомства, мені говорили, що живуть вони досить добре, в усьому у них злагода та розуміння. Я не знаю, як передати ті почуття та зневіру, які я відчув в той момент. Мабуть: злість, ненависть до колишнього чоловіка моєї дружини, і щире кохання до неї, про яке я згадав лише тоді, коли зрозумів, що втратив її назавжди.
Я зрозумів, що зробив величезну помилку, найбільшу помилку у своєму житті. Я пішов від дружини до іншої жінки, а тепер дуже шкодую про свій вчинок. А пошкодував я ще раніше, коли ще не знав про те, що моя дружина – вже не моя. Що мені тепер робити, як їй пояснити та повернути все назад?
З моєю новою жінкою ми виявилися абсолютно різними людьми. Мені з нею і поговорити немає про що. У нас зовсім різні погляди на життя, несхожі інтереси, та й господиня вона нікудишня, її навіть не порівняти з моєю дружиною. Кожного разу, коли я сідав за стіл їсти те, що мені приготувала моя дівчина, я щоразу згадував свою дружину, як у неї все смачно було. Але я раніше ніколи не звертав на це увагу, ніколи не цінував її, лише рідко міг подікувати, а вона ніколи й не ображалася. Лише зараз я розумію, яким я був чоловіком для неї. Неможливо описати, як мені шкода. Може повернутися в нашу спорожнілу квартиру і спробувати повернути свою дружину назад в сім’ю? Адже ми офіційно ще не розлучені. Але що я їй скажу?
Казала мені моя рідна мама ще тоді, коли я йшов зі своєї сім’ї, що настане той день, і я ще дуже шкодуватиму про свій недобрий вчинок. Чому я не прислухався тоді до слів рідної людини, яка лише добра мені хотіла? Як би добре було, якби моя дружина мене пробачила. Але думаю, що вже пізно. Я, напевно, не зможу їй зізнатися, що помилився і завжди кохав та кохаю лише її одну. А, можливо, вона весь цей час поки ми жили однією сім’єю кохала свого колишнього чоловіка, якщо так швидко перебралася жити до нього? Але я хочу з нею щиро поговорити, можливо вона пробачить мені все і повернеться до мене, я навіть свою нову обраницю готовий залишити.