Катя зайшла в порожню темну квартиру.
-Сашко! – покликала вона чоловіка, але ніхто не відгукнувся. – Дивно, він вже повинен бути вдома, адже вони домовлялися, що потрібно з’їздити в магазин закупитися.
Сашко не відповідав на дзвінки. Їй нічого не залишалося, як піти одній. Як би вона не старалася, пакети вийшли важкі, вдома ж усе закінчилося.
-Так! – почувся раптово крик з кімнати, тільки но вона відкрила двері. Катя поставила пакети і опустилася на пуфик біля дверей.
-Ти бачив! Ти бачив! – пролунав голос чоловіка.
На дивані перед телевізором, на якому транслювався футбольний матч, сидів Сашко з молодшим братом – Віталіком, журнальний столик був зайнятий п*в*м і закусками.
-О, Катруся прийшла! – вже непевним голосом проспівав Сашко.
-У нас сьогодні були плани, – похмуро сказала вона.
-Це я винен! – патетично зізнався Віталік.
-Ні, не винен! – заперечив Сашко, піднявся з дивана і, взявши дружину за руку, повів її на кухню.
-Кохана, Віталіка дружина виставила, – сумним голосом почав він.
-А ми тут до чого? – Катя вже хотіла їсти, а ще потрібно було готувати вечерю, та до того ж, як з’ясувалося, не собі самій.
-Йому ніде жити! Нехай він у нас тиждень перебуде?!
-Тільки тиждень! – Катя витягла руку.
-Звичайно, – підтакнув Сашко і повернувся до брата.
Весь вечір з кімнати долинали крики і обговорення матчу. Катя приготувала вечерю, одна поїла і зникла в кімнаті. Як не як їй вдалося заснути.
Ранок почався раптово, з гуркоту музики. Жінка підскочила на ліжку, не відразу зрозумівши, що відбувається.
-Віталіку! – вона побачила брата чоловіка, який сидить на дивані.
-О, Катя! А ти не на роботі? – здивувався він.
-У мене вихідний! – прогарчала вона. – Я хотіла виспатися!
-Так спи! – невимушено сказав він, перебираючи канали на телевізорі.
-Гучність не хочеш зменшити? – з сарказмом сказала вона.
-Тобі голосно? – знову здивувався він.
-Віталік, не зли мене! – не витримала Катя. – Ще ранок, а в нашому будинку взагалі не прийнято шуміти!
-Зрозумів-зрозумів, – невдоволено протягнув він.
Катя повернулася в ліжко, але сон не йшов. Розізлившись ще більше, їй довелося вставати. День пройшов важко. Раніше вона не помічала, як важко з Віталіком. Він був схожий на ходячу напасть. За один день він примудрився зіпсувати каструлю, залити плиту кавою, впустити тарілку, залишити молоко на сонці, де воно благополучно скисло, впустити пульт і згубити він нього кришку, що закриває батарейки.
Прихід чоловіка Катя зустрічала з непідробною радістю.
-Віталік, а чому ти не роботі? – раптом запитала Катя. Тепер вона зрозуміла, що її турбувало весь день.
-О, до речі, Сашо, я хотів з тобою поговорити! У нас на роботі було скорочення…
-Ти без роботи? – здивувався Сашко.
-Ну так! Може у тебе в конторі знайдеться місце?
-Спитаю завтра…
Через пару днів Сашко повідомив, що Віталіка готові вислухати. Співбесіда пройшло добре, а за рекомендацією брата його візьмуть без випробувального терміну.
Катя була щиро рада, ці кілька днів вона щовечора розгрібала безлад, влаштований за день Віталіком. Вона думала, що тепер у нього просто часу на це не буде.
Як же вона помилялася! Якщо раніше, вони з Сашком вибирали день і разом наводили порядок, то тепер він постійно був зайнятий з братом. То Віталіку потрібно кудись терміново з’їздити, у самого машини немає, а транспорт не ходить, то вони разом затримуються на роботі, тому що Віталік не може розібратися з програмою…
Пройшов місяць. В один з вечорів, коли втомлена Катя прийшла в знову брудну квартиру, вона зрозуміла, що більше не витримає. Вона не стала прибирати і готувати, просто зварила собі вареників і поїла одна. Вона була в кімнаті, коли чоловіки знову зі сміхом завалилися в квартиру.
-Катрусю! – покликав її Сашко. – А що на вечерю?
Катя мовчала.
-Катю! – знову покликав її чоловік і зайшов до кімнати. – Що на вечерю, питаю?
-Нічого, – Катя не підняла голови від книги.
-Як це? – не зрозумів він. – Ми ж голодні!
-Ось і йдіть в магазин. Я втомилася.
-Не зрозумів, – раптом розсердився він. – Це що за бойкот?!
-Сашко, – Катя закрила книгу і подивилася на чоловіка. – Уже пройшов місяць, як ти мені обіцяв, що Віталік поживе у нас тиждень!
-Але у нього проблеми!
-Він уже отримав не тільки аванс, а й зарплату за місяць. Він цілком може зняти собі квартиру! – продовжила вона.
-Значить, так ти ставишся до мого брата! – протягнув він, недобре примруживши очі.
-Я втомилася працювати на дві зміни! – не витримала Катя. – На роботі, а потім вдома розгрібати постійний безлад за вами! Ти коли мені останній раз допомагав? А я у вас замість домогосподарки!
-Я думав, ми сім’я! А ти права почала качати! – розвернувся Сашко.
-Я теж так думала… – з гіркотою промовила вона, дивлячись на чоловіка, який вийшов з кімнати.
Чоловіки пішли, де вони ночували Катя не знала.
Наступного вечора після роботи не хотілося повертатися додому, тому ноги повели її в торговий центр. Там, блукаючи по магазинах, вона намагалася вирішити, як жити далі.
-Катя? – гукнула її жінка.
-Яна? – Катя впізнала колишню дружину Віталікя. – Рада тебе бачити!
-Ой, як давно ми не спілкувалися! Як у тебе справи?
-Так, я-то що! Як ти? – відмахнулася Катя.
-Я?! Чудово! Жити нарешті почала після цього розлучення!
-Що ж! – простягнула Катя. – Як я тебе розумію…
-Що трапилося? – тут же запитала Яна. Жінки сіли в найближчому кафе, Катя розповіла все під чисту!
-Ось… – Яна навіть не могла підібрати слів. -Обманщик! Скорочення?! Ні, його вигнали з роботи так, що навіть розрахунок на дали! Він по зіпсував якусь дорогущу техніку і залишився винен велику суму роботодавцю! Я втомилася! – раптово схлипнула вона. – Вдома постійний безлад, він нічим не допомагає, постійно десь гуляє! Його навіть бачили з якоюсь дівкою…
Катя такого не очікувала почути.
-Так що, жени його, – підбила підсумок Яна. – Нічого путнього не вийде!
Катя пізно повернулася додому, але в квартирі нікого не було. На столі в кухні лежала записка: “Я пішов. Не чекай мене!”. Вона спробувала зателефонувати чоловіку, але ніхто не брав слухавку.
Тиждень Катя жила в очікуванні Сашка. Другий тиждень вона приводила почуття в порядок, коли дізналася від знайомих, що Сашко з Віталіком зняли десь квартиру… Ще через тиждень, Катя вирішила подавати на розлучення.
Пізно ввечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв похмурий Сашко.
-Привіт, – сказав він. – Пустиш?
Катя розглядала його: несвіжа курна одяг, волосся сплутані, обличчя заросло щетиною… Вона мовчки відійшла з дороги. Сашко кинув сумку в коридорі.
-Можна я в душ спочатку, а потім поговоримо?
-Іди, – коротко відповіла вона.
Поки Сашко мився, Катя не витримала і накрила на стіл пізню вечерю. Сашко змів все дочиста, вона ж мовчки крутила в руках чашку з чаєм.
-Пробач мене… – Сашко відсунув порожню тарілку. – Я не знаю, що на мене найшло!
Катя дивилася в такі рідні очі і бачила, дійсно шкодує.
-Ніби поплутало… А Віталік, – він зітхнув і взяв її за руку. – Він мене на роботі підставив… Тільки прогадав і нас обох звільнили…
-А ти, значить, вирішив повернутися до тієї, яка завжди прийме, – Катя забрала від нього руку.
-Ні, – тихо відповів він. – Я знаю, що винен тільки сам… Я хочу повернутися до тієї, яку люблю. За ці два тижні, не було дня, коли б я не згадував про тебе. Я просто не можу жити без тебе…
-Ти лишив мене. Мовчки, нічого не пояснивши. Не знаю, чи зможу пробачити, – вона помовчала. – Але це і твоя квартира теж. Живи у вітальні.
Катя зникла в кімнаті. Всю ніч вона не могла заснути, але так нічого і не вирішила.
Два місяці вони жили, як сусіди. Але ці два місяці вони жили, як раніше до в’їзду Віталіка. Катя бачила, що повернувся той чоловік, за якого вона виходила заміж. Жіноче серце не витримало, і вона пробачила чоловіка…
Катя була на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. Відкрив Сашко, потім почулися голоси і гуркіт. Вона побігла в коридор, а там на майданчику сидів Віталік, чухаючи ніс рукою…
-Після всього, що ти зробив, ти посмів прийти сюди! – гарчав Сашко. – Я тебе більше бачити не хочу!
-Так, що такого-то! Ну, подумаєш…
-Іди, звідси, бо..! – не чекаючи відповіді, Сашко зачинив двері. Катя обняла, заспокоюючи, чоловіка.
Віталік робив ще кілька спроб повернути все, як було, але Сашко стояв на своєму. Катя була рада, що більше Віталік не потурбує їхню сім’ю.