Відверто кажучи, я вже давно надію втратила, що пару собі знайду. Бояться
чоловіки сильних жінок. А я саме така. Завжди хотіла стати самодостатньою та
заможною. Саме тому багато вчилась. На третьому курсі університету поїхала
за програмою обміну студентів до США.
За океаном я прожила десять років, працювала у великій компанії. Та завжди
мріяла повернутися. Тож врешті приїхала і відкрила власну справу. Я жила
роботою, робила все, аби досягти успіху. Та на особисте часу зовсім не
вистачало.
І ось лише в 39 років я зустріла Михайла. Він був молодшим за мене на два
роки. Мав за плечима шлюб і дитину підліткового віку. Насправді я не
поспішала, ми досить довго зустрічалися. А тоді все ж розписалися. Я мала
свою квартиру, а тоді чоловік почав мене вмовляти:
– От тобі не важко весь час у квартирі. Купімо дачку, будемо відпочивати!
– Та мені постійно часу бракує, того навіть не замислювалась.
Поступово Михайло мене переконав. Я придбала гарну дачу з ділянкою. Ще й
ставок поруч. Та грошей коханий не мав, адже все віддавав колишній. Тож
довелося мені свої заощадження витратити.
Мені подобалось на дачі, та бувала я там вкрай рідко. А от чоловік щойно мав
вільний час – їхав рибалити.
– Розумієш, для мене це справжній відпочинок!
Я не перешкоджала, нехай насолоджується. Та якось, коли ми приїхали, я
помітила, що кудись зник мій кардиган, котрий я тримала на дачі, а ще деякі речі
не на своїх місцях.
– Як гадаєш, хтось залазить в наш будинок?
– Та ні, бути цього не може. Ти ж постійно забуваєш все, от і кардиган кудись
закинула, може й додому забрала.
Та мене не покидала думка, що хтось приходить в наш дім. Я порадилась з
колегою і він запропонував мені встановити кілька камер. Так ми і
зробили, чоловікові я навіть не сказала.
І ось в суботу я вирішила подивитись, що там коїться. Увімкнула запис, і
побачила в будинку Михайла. Але не самого, з молодою брюнеткою він палко
цілувався. Вона поводилась, наче в себе вдома. Це було огидно.
На вечір вдома я показала це відео чоловікові:
– Он, яку рибу ти впіймав!
– Ти що, шпигуєш? Як не соромно?
– Та ні, це просто для безпеки було. А зараз тобі краще йти геть!
– Нащо ти все руйнуєш, я ж тебе кохаю!
Він виправдовувався, та я й слухати не хотіла. Хоча тієї миті вже знала, що
вагітна. Та мені вже більш як 40. Вирішила, народжу дитину для себе і впораюсь
з усім.
Такий брехун нам точно не потрібен. Михайло й далі благає пробачити.
Присягається, що все буде інакше.
Та чи варто йому вірити? Що б ви зробили?