Олеся з Дмитром були ідеальною парою. Разом подорожували, добивалися успіху та будували кар’єру. Багато хто завидував цій молодій та енергійній парі.
Олеся була пробивною жінкою і хотіла стати успішною. Але Дмитрові це не дуже подобалося, адже він вважав, що гроші має заробляти чоловік, а жінка має бути господинею.
Олеся ж не хотіла такого життя. Вона заробляла не менше чоловіка, однак Дмитро примушував її і надалі займатися побутом. Повертаючись вечором з роботи, вона мусіла виконувати усю хатню роботу та готувати їсти. І навіть, коли була дуже втомлена, Олеся не могла просто відпочити та полежати, адже чоловік одразу пропонував звільнитися, якщо через роботу у мене не залишається сил на домашні клопоти.
Олеся уже почала жаліти, що вийшла заміж за Дмитра, оскільки у них різні погляди на сім’ю. Розлучатися вона не поспішала, у неї ще була надія, що Дмитро зрозуміє її і в них все буде добре.
Як виявилося, надії були марними.
Ранком, Олеся проспала і не встигала на роботу. Швиденько зібралася та вибігла з квартири. І тут у неї задзвонив телефон – це був Дмитро.
— Куди ти так швидко побігла? А хто мені має сніданок приготувати – запитав Дмитро.
Олеся відповіла, що проспала та спізнюється на роботу, але чоловікові було байдуже на її роботу:
— Яка робота? Навіщо вона мені? Уже повертайся додому і зроби мені каву.
Тоді Олеся вже не витримала. Вона повернулася додому, зняла обручку та віддала її чоловікові.
— Забирай свій подарунок, я не хочу з тобою жити.
Через місяць вони розучилися. Олеся жаліє тільки про одне, чому не зробила це швидше, а сільки років жила не своїм життям …