-У вас знову бардак у коридорі, як завжди, – сказала Алла Андріївна якось торжествуюче і весело замість вітання.
«Починається,” – подумала Аліна, побачивши свекруху, і інстинктивно ховаючись за чоловіка.
-Мамо, от всі би промовчали, але тільки не ти, – сказав Олег усміхнувшись, але з докором. -Це я щойно зараз тут копався, шукав свої кросівки. Не пам’ятаю, куди їх засунув ще торік.
-А на що в тебе дружина? – Сказала Алла Андріївна, сухо привітавшись і окидаючи поглядом Аліну.
-Мамо, ну перестань. У Аліни без цього справ повно. Ось пиріг зараз спекла яблучний. Відчуваєш, який аромат стоїть. Зараз чай питимемо, – сказав Олег, допомагаючи матері зняти пальто. Діти вже поїли, а ми на тебе чекали.
Погладивши по голові онуків, Ганна Андріївна пройшла на кухню.
-М-м-м, як смачно, – сказав Олег, скуштувавши пиріг, і запиваючи його чаєм.
-Ну так, нічого, смачний. Начинка тільки трохи засолодка. Треба було яблука інші, кисліші брати, – сказала Алла Андріївна.
Я, коли хотіла чогось яблучного, – продовжила вона, – зазвичай пекла раніше штрудель. Щоб з горішками, із родзинками, все як годиться. Возні, звичайно, набагато більше, але смак не порівняти ні з чим, -сказала Ганна Андріївна і самовдоволено посміхнулася.
-А я нічого смачнішого за цей пиріг не їв, – сказав Олег наполегливо, доїдаючи черговий шматок. Аліна кидала на нього вдячні погляди.
Олег був єдиною людиною, яка могла суперечити Аллі Андріївні без наслідків. Йому навіть дозволялося жартувати над матір’ю. Тому що він був єдиним і улюбленим сином.
Після чаю Алла Андріївна розпочала розмову про дачу.
Справа в тому, що Алла Андріївна любила літо проводити на дачі. Але Олег з Аліною не любили там бувати з цілком зрозумілих причин. Там треба було перебувати під постійним наглядом і слухати їдкі коментарі Алли Андріївни, як зараз. І це їм зовсім не подобалось.
Загалом, дітям дача, завдяки Аллі Андріївні, була не в радість.
-Мамо, навіть не починай про дачу. Ми не збираємося там копатися все літо. У нас багато інших планів, – відрізав Олег. Наприклад, ми запланували подорож на море.
-Але там вже треба полагодити огорожу і ще повно справ всяких. Ну не можна ж запускати так дачу. Інакше все почне розвалюватись. Адже вам вона потім і дістанеться, – намагалася Алла Андріївна зацікавити молодих.
– Ми подумаємо, може, на травневі свята подивимося, як там вийде, – пробурчав невдоволено Олег.
-Мамо, а може, “шанувальника” якогось запросиш на дачу? Поспілкуєтеся, попрацюєте разом веселіше. Є в тебе зараз хтось? Однодумець який-небудь або на крайній випадок подруга? – Спробував жартувати Олег.
-Та які вже зараз “шанувальники” на шостому десятку? Нікого не хочу, мені й одній добре, – сказала гордо Алла Андріївна.
-Як які? Ти ж буваєш в соцмережах, наприклад. Однокурсники, однокласники, там є? Ти мамо в мене красуня.
-Ти на все готовий, аби на дачу не їхати. Отак ти з рідною матір’ю,- намагалася жартівливо образитися Ганна Андріївна.
-А що? По-моєму, нічого такого в цьому немає, – задумливо відповів Олег
-Були, та всі пішли. Я хоч виглядаю, ще більш-менш. Але ти бачив би цих моїх однокласників. Заходжу іноді дивлюсь на них. Зморшкуваті, старі. Мені навіщо таке “щастя”.
І до речі, однокласниці теж не кращі. Прикидаються усі красунями, а самі… Ще фото викладають. Загалом, старі всі. Мені здається, в порівнянні з ними одна я збереглася більш-менш і виглядаю гідно., – Сказала Алла Андріївна задоволено поправляючи волосся.
Треба сказати, що незважаючи на те, що Аллі Андріївні шостий десяток, вона виглядала цілком пристойно, але не набагато молодше, ніж їй було насправді.
Вона стежила і доглядала за собою, швидше за звичкою. Вона була вільною жінкою. (Вони розлучилися з чоловіком років десять тому). За її словами, не зійшлися характерами. Він знайшов іншу, а вона вирішила більше не пробувати.
Буду з дітьми та з онуками, – вирішила тоді Алла Андріївна.
Але так, все ж таки вона стежила за собою.
-А як же? Раптом наречений зустрінеться, – частенько жартувала вона.
Але, як і багато самовпевнених і самовдоволених людей, вона вік свій не визнавала. Алла Андріївна була впевнена, що виглядає молодшою мінімум років на двадцять, а то й більше.
Вона у своїх думках давно застрягла десь у віці тридцяти-тридцяти п’яти і навіть не змінювала зачіску. Намагалася молодитися.
Невістку вона, звичайно, не любила. Адже вона “відібрала” у неї єдиного синочка і тепер, з вини невістки, вона зовсім одна.
На додачу Алла Андріївна не любила жінок взагалі, практично всіх без винятку.
————————————————–
Коли за Аллою Андріївною зачинилися двері, всі полегшено зітхнули.
-Я на межі. Думала, не витримаю, – сказала Аліна. Вже шию тягне від напруги. Олег, дякую тобі що заступився.
-Та не напружуйся ти так. Ти ж її знаєш, у мами така звичка. А так вона добра. Не звертай уваги.
Ну маму, звичайно, теж шкода. Вона все одна та одна. Крім нас, у неї немає нікого. Тому вона постійно хоче до нас, що тепер зробиш, – сказав задумливо Олег.
Просто лишити її теж якось недобре. Адже вона допомагала нам, часто няньчилась з онуками. Адже вона моя мама зрештою.
-Звичайно, так її можна зрозуміти. Ну так, тільки вона твоя мама, а не моя, – зауважила Аліна. Я можу не витримати і колись скажу їй все, що я думаю.
-Звичайно, їй самотньо. – продовжив Олег. Треба б їй друга якогось. Це молодим нам легко говорити. А коли тобі за п’ятдесят, зі знайомствами, мабуть, набагато складніше. Зараз із віком мама ще більше стала вибагливішою. З таким підходом вона навряд чи знайде когось.
-А, до речі, у мене є ідея, – сказала Аліна, хитро примружуючи очі. Здається, знаю, що робити.
————————————————–
Травневі свята Аліна з Олегом вирішили провести на дачі і Алла Андріївна була дуже рада цьому.
-Мамо, буде сюрприз для тебе. Ми запросили гостей.
-Кого?
-Сказав же сюрприз. Але по секрету скажу. Буде один симпатичний чоловік, котрий хоче познайомитися з тобою.
-Хто ж він?
-Все, мамо, більше ні слова. Я обіцяв.
Олег готував шашлики, коли на дачу прибули батьки Аліни та чоловік середніх років: досить імпозантний, підтягнутий.
-Знайомтеся, це мій дядько Володимир. Він нещодавно переїхав до нас у місто, – сказала Аліна.
І зовсім навіть не дідусь, – подумала Алла Андріївна, оглядаючи гостя. Але, мабуть, він навіть надто молодий.
Але Володимир анітрохи не приховував свого віку. Він виявився навіть трохи старшим за Аллу Андріївну. І найголовніше, він розлучений, тобто вільний.
Свій переїзд Володимир пояснив тим, що хотів бути ближче до дочки та родичів. Він недавно переїхав, купив тут невелику квартиру.
Можливо, це заняття спортом, здоровий спосіб життя, – подумала Алла Андріївна, дивлячись на Володимира. А може просто гени, буває таке, але рідко.
На подив Алли Андріївни у них із Володимиром виявилося багато спільних інтересів, що дуже її втішило. Вони обоє любили театр та дачне життя влітку.
Цілий день, поки були на дачі, вони захоплено щось обговорювали, і навіть часом сперечалися.
Здається, Алла Андріївна теж справила враження на Володимира. В його очах був неприхований інтерес.
А як змінилася Алла Андріївна. Вона жартувала, до речі, у неї завжди було гарне почуття гумору. Вона була зараз весела і, може від цього, здавалася молодшою. Вона жодного разу за весь час ні до кого не чіплялася, не бурчала, як це бувало раніше. То була задоволена життям жінка з іскорками в очах.
Олег з Аліною були здивовані, ні, не так, вони були просто шоковані таким перетворенням.
-Здається, вони знайшли спільну мову, – прошепотів змовницьким тоном Олег Аліні. – Бачила, що робиться?
– Ця жінка точно Алла Андріївна? – Тільки й могла сказати Аліна
Алла Андріївна мала дивовижну здатність. Вона поводилася так, наче вона красива, розумна, тобто з гідністю, оскільки сама була твердо переконана в цьому.
Хоча, на перший погляд, вона була звичайною жінкою середнього віку. Ця її впевненість у власній привабливості та винятковості часто передавалася і її співрозмовнику. Той теж починав вірити у її привабливість. Алла Андріївна вміла переконувати.
Вже за годину під виглядом того, що втомилися сидіти і треба розім’ятися, Алла Андріївна з Володимиром пішли лагодити огорожу.
Володимир старався щосили, щоб показати, який він сильний і на всі руки майстер. Алла Андріївна одразу біля нього подавала інструменти і підтримувала розмовами.
Здавалося, вони геть забули про інших. Видно було, що їм добре вдвох.
Ну ти в мене виявляється розумниця, – похвалив потім Олег Аліну.
————————————————–
Ось так зустрілися дві самотніх душі і почали дружити.
Ні, вони не побралися.
-Заміж більше не хочу, – заявила Алла Андріївна, коли Володимир намагався зробити їй пропозицію.
Ми вже у віці, кожен зі своїми звичками, що сформувалися, і мінятися повністю, напевно, буде важко і неправильно.
Із чим Володимир також погодився.
Але Алла Андріївна та Володимир стали найближчими один одному людьми і дня не могли жити один без одного. Вони все роблять разом, вони на зв’язку.
Аліна з Олегом задоволені. Тепер Алла Андріївна не докучає їм із візитами та незрозумілими претензіями. Їхнє життя стало спокійнішим.
Часто їх узимку можна побачити в театрі вдвох. Алла Андріївна у гарній вечірній сукні та хутряній накидці на плечах, бо в театрі зазвичай прохолодно. І Володимир у елегантному костюмі.
Перед входом до зали він дбайливо поправляє на Аллі Андріївні накидку. Вони задоволені та посміхаються у передчутті цікавого вечора.
А влітку вони живуть на дачі. Іноді ненадовго до них туди приїжджають діти із онуками.
Вдень Володимир та Алла Андріївна займаються городно-садовими справами. А пізно ввечері за чаєм на ганку вдвох спостерігають за зоряним небом і слухають у тиші, як падають яблука і як сердито шарудить у кущах їжачок.
Здається, і Володимир і Алла Андріївна цілком щасливі.