Я вже десять років у шлюбі. Та останні кілька років для нас надто важкі. Раніше
все було чудово. З Оксаною ми познайомились на дискотеці. Я вже тоді мав
власний бізнес, а вона ще студенткою було. Навчалась на економічному.
Ми почали зустрічатись. Я почувався справжнім принцом на білому коні. Адже
вона була простою дівчиною із села, а я вже твердо на ногах стояв, придбав
автівку і майже назбирав на квартиру. Рік ми зустрічалися, а тоді зіграли
весілля. Жили дуже добре. Оксана закінчувала університет та допомагала мені
з бізнесом.
Згодом я купив квартиру. У нас народився син. Дружина відмовилась від
роботи і взяла на себе усі домашні клопоти. Та разом з цим усім вона
завжди слідкувала за собою, вражала оточення красою.
З кожним роком справи йшли дедалі краще. Ми кілька разів їздили на море,
планували майбутнє. А тоді почався ковід і криза. Всього за рік я втратив свій
бізнес і заліз в борги. Тоді Оксана потайки від мене знайшла роботу.
– Мій колишній одногрупник – працює у великій німецькій компанії. Знайшов
мені місце.
– А з чого раптом він тобі допоміг?
– Їм потрібна була людина, а він мене знає. Що тут такого?
Відтоді я сидів вдома, а дружина працювала. Я не сумнівався, що вона дуже
розумна, але однаково здивувався, коли всього за два місяці Оксана отримала
підвищення.
– Як тобі таке вдалося?
– Директор розгледів мій талант.
А тоді якось на корпоративі я нарешті познайомився з тим директором.
Дуже спортивний і стильний чоловік, приблизно 50 років. А як він
залицявся до моєї Оксани, як дивився на неї. Я відразу збагнув, в них роман.
І ці здогадки підтвердилися, коли того ж вечора підійшовши до нас він сказав.
– Як вам пощастило з дружиною! Вона особлива! Незабаром буде одним з моїх
замісників.
Я не міг в це повірити. Дома зчинив скандал. Оксана запевняла, що все не так і
вона просто заслужила на підвищення, та я не вірив. А тоді почалась війна і
мене мобілізували. І уявіть, минув місяць і дружина подзвонила й повідомила,
що вагітна.
– Від кого ж ти вагітна? Від Валерія Миколайовича?
– Не кажи дурниць і порахуй. Вагітність два місяці і дитина твоя.
Мене відпустили на народження доньки, та вона зовсім не була на мене схожа.
На дружину також. А ось на її директора, навіть дуже, теж світленька, хоча ми
обидвоє – шатени.
І ось нещодавно я знову отримав відпустку. Моя мати давно просила
приїхати, чекала на нас. А тут був саме її ювілей. Тож ми вирушили. До
слова, Оксана в декрет не йшла, аби роботу не втрачати. З дитиною теща
сиділа. Це мене також засмучувало, як і те, що заробляла вона втричі більше за
мене.
Ми багато говорили. А тоді я хильнув зайвого і почав кепкувати, що донька на
Оксаниного директора схожа. Всі сміялися, а дружина образилась, я це бачив.
Мама моя також помітила і вийшла кудись. Повернулась з альбомом, в котрому
були мої дитячі світлини.
– Дивись, це хто?
– Наче я!
На фото в мене було світле волосся і взагалі, як дві краплини, я був схожий на
доньку чи вона на мене. Тут дружина зареготала.
– Можна я це фото візьму, зроблю колаж і в рамку поставлю?
Тієї миті мені так соромно стало. Та Оксана підійшла до мене і сказала:
– Може тепер ти заспокоїшся?
– Пробач!
Ми поїхали додому, я повернувся на фронт. І хай як це важко, та намагався
довіряти дружині. Ось лише не довго довелось. Місяць тому дружина
подзвонила і повідомила.
– Якщо зможеш – пробач, та я забираю дітей і їду до Німеччини.
– Як? Чого?
– З Валерієм Миколайовичем. Та донька твоя, не думай. Все сталося
нещодавно і раптово. Він зізнався, що я завжди йому подобалась. А тоді і я
збагнула, що своїми вічними ревнощами і підозрами ти вбив мої почуття.
Це стало страшним ударом для мене. А ще наукою. Мої страхи здійснилися.
Зараз я не знаю, як чинити. Адвокат каже, що я можу заборонити вивозити
дітей. Та чи варто це робити? А може можна якось врятувати ще мій
шлюб?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!