– Мамо, ми так і думали, що ти святкувати нічого не збираєшся, тому ми тобі дітей
залишимо, а самі поїдемо на вихідні відпочивати з друзями на озера, – стала
щебетати Тетяна, улесливо ходячи колами попри маму.
Ліда лише нещодавно приїхала з Італії у відпустку, і вона з радістю посидить з
внуками, бо на чужині дуже за ними скучила, але у неї в неділю день народження, до
того ж, ювілей, і вона сподівалася, що скромно в тісному сімейному колі вони це
відзначать.
Але донька для себе вирішила, що мамине свято – не надто важлива подія,
натомість вона скористається нагодою, і поїде з компанією друзів відпочивати.
– І що, Лідо, твоя донька тебе навіть не привітала? – запитала Наталка, така ж
заробітчанка, яка разом з Лідою в Італії працює, і тепер разом у відпустку приїхали.
Ліда мовчала, бо просто не було їй чим похвалитися. Вона сказала Наталі, щоб та не
стояла на хвіртці, а проходила до неї в хату, хоч так відсвяткують, адже як не як, а
ювілей.
Ліда, як і Наталка, в Італії вже 20 років, вони обидві були в числі перших, хто подався
за римським євро. За цей час і одна, і друга, великі будинки збудували, а дітям по
квартирі купили.
От тільки донька Наталі дуже любить і поважає маму, вона б нізащо не проміняла її
день народження на друзів та відпочинок з ними.
Тому Наталці щиро було шкода подругу, бо знала вона Ліду як дуже добру людину, з
якою їй в Італії вдалося чимало всього разом пережити.
Проте, Наталка намагалася не подавати виду, що щось не так, а сіла пити каву з
подругою і згадувати всі свої спільні італійські пригоди.
Наприкінці вечора Наталка вже зібралася йти додому, але раптом зупинилася, і
витягла з сумочки яскравий конвертик.
– Ось, на, візьми, ледь не забула. Це – тобі подарунок від синьйора Роберто. Він
просив мене вручити його тобі на твій день народження.
Ліда аж ніяк не очікувала, що син синьйори Анни, яку вона доглядає, крім того, що
платить їй щомісяця зарплату в тисячу євро, ще зробить їй такий подарунок.
Вона з цікавістю заглянула в конверт, там було дві тисячі євро, і записка: “Дякую,
Лідо. Ти белла”.
Ліда тримала в руках гроші і ледь не розплакалася, рідна донька за весь день їй
навіть не зателефонувала і не привітала хоча б словами, не кажучи вже про
подарунок, а чужі люди пам’ятали про її свято, і все продумали наперед, щоб гарно її
привітати.
– Ой, Лідо, здається мені, що ти дуже подобаєшся Роберто, дивись, не прогав свій
шанс, – засміялася Наталка і пішла. – І навіть не думай доньці ці гроші віддавати,
піди краще і купи щось собі, або просто заховай.
Ліда відправила гостю і набрала Роберто, щоб подякувати за сюрприз. На цю
розмову з відпочинку повернулася донька з зятем, і почула, що у мами є зайвих дві
тисячі євро.
Тетяна вже не могла дочекатися закінчення розмови, щоб попросити у мами ці
гроші. А коли Ліда поставила слухавку, Тетяна без зайвої скромності сказала, що
хоче щоб ці гроші мама віддала їй.
“Навіть не думай їх віддавати доньці”, – пригадалися Ліді слова Наталки.
– Донечко, сьогодні у мене свято, давай завтра про це поговоримо, – намагалася
м’яко перевести розмову Ліда.
– Вмієш ти, мамо, всім зіпсувати настрій, жадібною ти стала, – фиркнула Тетяна,
зібрала дітей і поїхала додому, навіть не подякувавши.
В ту ніч Ліда так і не змогла заснути. Їй було дуже прикро від того, що донька не
вважала за потрібне привітати її на ювілей, та ще й зажадала, щоб вона їй гроші
віддала.
Розуміла Ліда, що якщо вона ці дві тисячі доньці не дасть, то матиме зайві клопоти,
бо Тетяна їй цього не пробачить, адже вона щиро не розуміє, навіщо її 65-річній мамі
такі великі гроші?
А що б ви порадили Ліді, як правильно їй вчинити в цій ситуації? І що скажете про
поведінку доньки?
Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне