Коли я вийшла заміж окремого житла в нас з чоловіком не було. Та й весілля було не зовсім запланованим, адже сталось так, що ми були не обережними та я завагітніла.
Чоловік одразу зробив пропозицію та ми зіграли скромне весілля, на якому були лише наші батьки та найближчі люди. Орендувати квартиру було не варіантом, коли в нас мала народитись дитина. Тому стали ми жити в квартирі моєї свекрухи.
Вона спершу була непоганою людиною, якщо порівнювати з тим, що було далі. Єдине, що мене дуже дратувало, що мене ніхто не слухав та навіть не чув в її квартирі. Всі запитання, що стосувались нашої з чоловіком сім’ї, він обговорював не зі мною, а зі своєю матусею.
Та от як тільки я народила доньку, то її одразу перемкнуло. Свекруха стала кожного божого дня капати мені на мозок та вимагати в мене, щоб я мало не одразу після пологів йшла накривати величезні столи для родичів, які прийшли подивитись на новонароджену доньку та привітати з поповненням в сім’ї.
Я ж тоді навіть з ліжка встати не могла. Жінки, що народжували самі зрозуміють мене. Як після кесеревого розтину не знаю, але впевнена, що геть не краще.
Далі почались претензії до того, як я готую, як дбає про доньку, як приділяю час чоловіку, а потім навіть залізла, по-факту, до справі ліжку та почала розповідати, що я маю забезпечувати її синочку втіхи мало не кожного дня, не зважаючи чи втомлена я, чи хочу спати, чи хвора. Про моє бажання навіть не йшлось взагалі. Хочеш чи не хочеш, але йди розважай.
Такого довго я не стала терпіти. Тим більше, що чоловік мене не захищав, а згодом став так само критикувати та тиснути на мене, як і його матуся. Тому я вирішила, що треба з цим всім завершувати.
В той час в нас сталась трагедія вдома. Відійшла в кращий світ моя бабуся! Я її любила і люблю досі всім своїм серцем. Вона давала мені всю свою любов та завжди була на моїй стороні. Саме вона вирушила мені, що мене ніхто і ніколи не має ображати. Саме бабуся показала своїм прикладом, що таке жіноча гордість в найкращому значенні цього словосполучення.
Але, як виявилось, бабуся заповіла мені свій будинок в селі. І за це я їй вдячна ще більше. Так як це спадщина, то вона не може бути розділена при розлученні, бо не є спільонажитим майном. Тоді я розповіла про свої плани на розлучення своїй мамі.
Як тільки мама дізналась про те, що відбувається в квартирі свекрухи(я не розповідала раніше, бо знала, що мама влаштує свекрусі такий скандал, що та буде не рада, що на світ народилась), то одразу організувала ремонт в будинку. Там були нюанси, які потребували виправлення, але бабуся на старість стала дуже впертою і не хотіла нічого міняти.
Коли ж в будинку стало все добре а можна було спокійно жити, то я подала документи на розлучення. Звісно ж, свекруха почала кепкувати з мене, що я не маю куди йти, адже батьки закордоном, а їхня квартира здається в оренду. Та й взагалі, крім них я нікому з дитиною непотрібна.
От тільки я викликала бус, завантажила туди всі свої речі та техніку, яку привезла в цю квартиру, й поїхала. Нас швидко розлучили, адже чоловік не приходив на засідання.